Українська термінологія в професійному мовленні

9.1 Історія і сучасні проблеми української економічної термінології

9.2 Термін та його ознаки. Термінологія як система

9.3 Способи творення термінів економіки

9.4 Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія. Професіоналізми і номенклатурні назви

9.5 Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту

 

 

Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви  –  мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

Наукова  термінологія  –  вище породження  людської думки,  національної  за  своїми  витоками  і формою,

міжнародної за поширенням.

Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин.

По-перше, термінологія є головним  джерелом  поповнення  лексичного  складу  високорозвинених сучасних мов.  Саме  термінологія  як  частина  природної  людської  мови  є  найуніверсальнішим  засобом  зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п'ять – сім років, що спричиняє так званий “термінологічний вибух”  – появу великої кількості нових термінів.

По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку  специфічних  проблем,  зумовлених  історично,  гостру  потребу  у  створенні  національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Українська економічна термінологія   –  одна  з  найдавніших  природно  сформованих  національних терміносистем, витоки якої сягають періоду Київської Русі. Свідченням цього є слова, зафіксовані в “Повчанні дітям” Володимира Мономаха, у Київському  літописі,  пізніше  –   в  Галицько-Волинському  літописі,  “Руській правді” тощо: ремственник, купець, ціна, вира, продаж, мито, дань (“податок”), ряд (“угода”).

У  14  –  16  століттях  українська  економічна  термінологія  представлена  в  актових  книгах,  грамотах, універсалах, перших українських словниках, працях Г.Кониського, Г.Сковороди: економія, доход, достаток, скарб (“казна”), застава, ревізія, облігація, завдаток, зарука, кошти, концесія, контракт.

Інтенсивний розвиток української термінології  економіки  розпочинається з  другої  половини  19  століття, коли, долаючи суспільно – політичні перешкоди, з'являються наукові економічні розвідки С.Подолинського, О.Терлецького, І.Франка, Б.Навроцького та ін., переклади українською мовою економічних праць Г.Шеля, Е.Шафля,  А.Смітта,  К.Маркса,  виходять  спеціальні  періодичні  видання  “Економіст”,  “Господар  і промишленник”, “Народне багатство”, “Часопись правнича й економічна”. Від 1909 року економічні дослідження зосереджуються при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка, яке публікувало “Студії з поля суспільних наук і статистики”, та при часописі “Економіст”. У цей період економічна термінологія поповнюється лексемами банкротовання, відшкодування, бухгальтерія, льомбард, депозит, акцепт, дотація, субсидія, маклер, вексель, біржа, лізинг, брокер, рахунок, кредит, інтензивне господарство, прайс – курант, зиск, убиток та ін.

20  –  ті  роки  20  століття  (період  українізації  в  УРСР)  називають  “золотим  десятиліттям”  української термінології.  Уперше  за  всю  свою  історію  термінологія  в  Україні  розвивалася  за  визначеним  планом  і  за державної підтримки. Як зазначав Олександр Оглоблин, “проблема української економіки в цей час виходить з тих закутів, в яких вона раніше перебувала, як на ширші простори виходить наукова й громадська думка українська”. Зусилля фахівців і філологів координував Інститут української наукової мови, створений 1921 року. З 1924 року в соціально–економічному відділі Інституту розпочала роботу економічна секція, яка підготувала “Словник економічної термінології: Проєкт” за редакцією Г.Кривченка та В.Ігнатовича (К.  –  Х., 1930).  Словник охоплював  термінологію  теоретичної  і  прикладної  економіки,  економічної  географії,  загальної  статистики, фінансової науки. У ці ж роки з'являються численні наукові, навчальні, популярні видання з економіки.

Розвиток економічної термінології в цей період орієнтувався переважно на національні мовні ресурси, пор.: калькуляция–розцінка,  процент–відсоток  (похідні:   відсотковий,   відсоткувати,   відсотковуючи, відсоткування),  доход  валовый–прибуток  гуртовий,   казначейство–скарбниця,   страховання– убезпечення,  кредитор  –   кредитор,  позичник;   субсидия  –   допомога,  субсидія;  депонент  –   депонент, вкладач.

1933 року після виходу статті А.Хвилі “Знищити коріння українського буржуазного націоналізму на мовному фронті” здобутки “золотого десятиліття” було оголошено національним шкідництвом, а більшість виданих словників  було  вилучено  з  обігу.  До  кінця  80  –  х  років  ХХ  століття  українська  економічна  термінологія розвивалася в напрямі мінімальних розходжень з аналогічною російською термінологією.

З 1990 року з набуттям українською мовою статусу державної розпочався новий період розвитку української термінології економіки.

На сучасному етапі можна виділити кілька підходів до розв'язання проблем упорядкування української економічної термінології:

1)  продовження традицій терміновживання попередніх десятиліть;

2)  коригування окремих термінів відповідно до норм української літературної мови;

3)  орієнтація на міжнародну термінологію, активне запозичання термінів, переважно з англійської мови;

4)  повернення до наукового обігу термінів, вилучених у різні періоди розвитку термінології.

 

 

Термін (від латин. terminus  –   межа, кінець)  –  це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. Так, термінами економіки є такі назви, як видатки, авіста, брутто – прибуток, господарський механізм, міжнародний поділ праці, повна сатисфакція боргових зобов'язань.

Термінологія