Українсько-польські відносини (1991-1997 рр.)

Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова

 

Горун Дмитро Олександрович

 

УДК 947: 943 “1991/1997”

 

 

07.00.02 – Всесвітня історія

 

 

Одеса – 1999

 

Дисертацією є рукопис. 

Дисертація виконана на кафедрі міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник – кандидат історичних наук, доцент Глєбов Віктор Вікторович кафедра міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. 

Офіційні опоненти – доктор історичних наук, професор Симоненко Рем Георгійович головний науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії Наук України (м. Київ), кандидат історичних наук, доцент Семенов Валентин Петрович кафедра суспільних наук Одеської державної академії холоду. 

Провідна організація – Інститут світової економіки та міжнародних відносин (м. Київ). 

 

 

Актуальність теми. Всебічні зв'язки між народами України і Польщі мають давні історичні традиції. Вони особливо посилились у сфері політичного, економічного, духовного життя після здобуття незалежності Україною. Прагнення Польщі з початку 90-х років до входження в євроатлантичні, європейські структури теж сприяли українсько-польському зближенню на міжнародній арені. Існувала також необхідність подолання на цьому шляху деяких усталених упереджень і стереотипів минулого у відносинах між Україною і Польщею. Всі вищезгадувані фактори підкреслюють важливість розгляду розвитку українсько-польських відносин у 1991-1997 роках. 

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження, пов'язаний як з загальною науковою темою кафедри міжнародних відносин Інституту соціальних наук: “Незалежна Україна в сучасній системі міжнародних відносин”, так і з науково-практичною діяльністю Центру міжнародних відносин Одесь-кого державного університету ім. І.І. Мечникова. 

Мета і задачі дослідження. Автор вважає метою дослідження відтворення процесу становлення українсько-польських стосунків в 1991-1997 роках, аналіз відносин між Україною і Польщею, виявлення певної структури у взаємодії різних суб'єктів української і польської сторін, їх позитивного або негативного досвіду в нових геополітичних умовах, виходячи з цього, вирішуються конкретні завдання в політичній сфері: вивчення еволюції концепцій зовнішньої політикі; воєнно-політичних відносин; впливу великих держав на розвиток регіону Центральної та Східної Європи. В економіці – причини непропорційного розвитку економічних систем України і Польщі; регіональне співробітництво у межах Єврорегіонів «Карпати», «Буг». В культурній сфері варто зосередити увагу на співробітництві між міністерствами освіти двох країн, становищі української громади у Польщі та польської – в Україні та впливу факторів складного історичного минулого українсько-польських взаємин на розвиток цих меншин в 90-ті роки. 

Виконанню поставлених завдань і досягненню мети підпорядкована методологія дослідження. Вона базується на використані порівняльно-аналітичного методу дослідження з урахуванням принципів історизму та об'єктивності, останні автор розуміє як спрямованість на відшукання и визначення витоків причин які впливають на розвиток двосторонніх відносин, а також намагання з*ясувати різні точки зору. 

Наукова новизна та особистий внесок здобувача полягає у тому, що дане дослідження є в українській історіографії першою спробою комплексного висвітлення розвитку українсько-польських відносин у 1991-1997 роках. Вирізняються політичний, економічний, культурний аспекти стосунків між Україною і Польщею в окреслений період. Зібрана значна кількість фактологічного матеріалу, введен у науковий обіг нові документи, зокрема програми політичних партій, установчих документів «Єврорегіону Карпати», національно-культурних об'єднань українців у Польщі та поляків в Україні. 

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація може становити практичний інтерес для розуміння головних проблем, існуючих у стосунках між Україною і Польщею, створює теоретичну та фактологичну базу, необхідну для подальшого вивчення перспектив розвитку українсько-польського співробітництва в регіоні Центральної та Східної Європи. Матеріали дисертації можуть бути ви користані при вивченні курсів “Зовнішня політика України”, “Новітня історія країн Центральної та Східної Європи”. 

Хронологічні рамки даного дослідження охоплюють період від здобуття Україною незалежності у 1991 році до 1997 року. Цей період характерізується не тільки міжнародним визнанням України, а й створенням системи плюралістичної політичної демократії у Польщі, що означає початок нового етапу відносин між Україною і Польщею. В цей період були закладені підвалини зовнішньої політикі України, чільне місце у розвитку західного напрямку якої займає Польща. Запропоновано вирізняти такі етапи в українсько-польських політичних відносинах: 

•з 1989 року до 1 грудня 1991 року – окремий підготовчий період, який потрібен для виявлення певної еволюції ідеї співпраці з Польщею в Україні, і з Україною у Польщі. 

•перший – з 1 грудня 1991 до січня 1993 року – закладання правових підвалин двостороннього співробітництва. 

•другий – від січня 1993 року до 1997 року – протягом якого сторони наповнювали реальним змістом досягнуті домовленості. 

Головні положення, які виносяться на захист. Тісні політичні українсько-польські відносини за своїм потенціалом є одним з факторів стабільності в Центральній та Східній Європі. Труднощі, які виникають між Україною і Польщею в сфері політики, економіки, культури обумовлені тим, що українське та польське суспільства мають різні темпи розвитку. 

Відсутність консенсусу в українському суспільстві з головних стратегічних питань в політиці та економіці і як результат нейтральний статус України, призводить до того, що ідея стратегічного партнерства України і Польщі концептуально незформована. 

Є цікавим і аналіз діальності представників культури, науки,