кредити. За умови, що фірма має обмежені грошові ресурси, вона може заохочувати використання споживачами кредитних карток при першій-ліпшій можливості. Залежно від кількості грошей в обігу і того, коли клієнти побажають платити, компанії, торгуючі за кредитні карти, вимагають 8-10 % кредиту вперед. Проте кредитні карти позбавляють фірму від багатьох витрат і адміністративних витрат.
Пошук
Управління активами на торгівельному підприємстві “Санторин”
Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
72
Мова:
Українська
Отже, якщо надання кредиту має сенс для фірми, то встає питання про те, скільки потрібно капіталу. Консервативне правило рекомендує забезпечити кількість капіталу, в 1,5-2 рази перевищуюче необхідне для фінансування продажу в кредит на максимальний термін кредитування.
Тепер перейдемо до основних активів. Кожній фірмі потрібна земля і будівля. Навіть якщо фірма збирається орендувати будівлю, рекомендується підрахувати, в скільки обійшлася б його покупка. Це може стати в нагоді при ухваленні подальших рішень.
Важливо розуміти реальну потребу в меблях і устаткуванні для офісу.
Способи та інструменти управління активами підприємства
В умовах ринку підприємству необхідно позбавлятися від непотрібних засобів, скорочувати об'єми незавершеного будівництва, а також максимально прискорювати оборот по реалізації продукції (робіт, послуг) - мова про це піде далі.
Коротко зупинимося на деяких організаційних аспектах політики оптимізації структури оборотного капіталу підприємства.
Вище указувалося, що в деяких випадках рентабельність може бути істотно підвищена, якщо підприємство активно використовує позикові засоби, тобто оптимізує структуру свого капіталу шляхом кредитної політики. В цілях вироблення такої кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових засобів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їх нестачу (йдеться про необхідність ухвалити рішення про залучення позикових засобів, для чого прораховується ефективність різних варіантів).
Ухвалюючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту відсоткову ставку і визначити суми відсотків за даним кредитним договором, а також джерела їх виплати з урахуванням порядку і умов оподаткування прибутку. Слід також враховувати порядок оподаткування курсових різниць в тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.
Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому слід порівняти процентні ставки по векселю і кредиту. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їх погашення з урахуванням всіх можливих джерел отримання підприємством засобів.
Фінансовій службі підприємства необхідно для цього:
розрахувати потребу в позикових засобах (при її відсутності - можливу вигоду від їх залучення);
правильно вибрати кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);
скласти план погашення позикових засобів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.
Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами короткострокового фінансування (окрім виробничих запасів), а також рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямі найяскравіше виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю і вірогідністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).
Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів:
- хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміні погашення);
- фінансування по короткострокових позиках;
- фінансування по довгострокових позиках;
- фінансування переважне по довгострокових позиках (консервативна політика);
- фінансування переважне по короткострокових позиках (агресивна політика).
У справжніх умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позик наступними методами:
збільшення частки ліквідних активів;
подовження термінів, на які видаються позики підприємству.
Проте слід врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості:
у першому - шляхом вкладення засобів в малоприбуткові активи;
у другому - за допомогою можливості виплати відсотків по позиці в період наявності власних засобів.
Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат за зобов'язаннями, проте існують межі, встановлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів. В результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень рекомендується провести наступні заходи:
- ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків або принаймні про встановлення їх оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків або операцій по переуступці прав вимоги довга;
- складання програми по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної платні (за наявності такої заборгованості);
- розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах до бюджету і позабюджетних державних фондів.
В результаті такого аналізу доцільно провести повну інвентаризацію заборгованості в цілях реалізації можливості взаємного погашення заборгованості або її реструктуризації або провести аналіз і списання безнадійних боргів і незатребуваних сум. У ряді випадків підприємству слід почати претензійну роботу або звертатися з позовами до арбітражного суду.
При цьому підприємству рекомендується робити аналіз впливу курсових різниць на систему показників звітності і рівень оподаткування в тому випадку, якщо є заборгованість у валюті, причому при виробленні податкової політики і