Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

 

 

 

Під стійкістю роботи промислових підприємств (об'єктів) розуміють їх можливість в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу виробляти продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а при слабких пошкодженнях відновлювати виробництво в мінімальні терміни. Стійкість роботи промислового підприємства складається з стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-, газо-, водозабезпечення, технологічного обладнання і т.п.) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, стихійному лихові, а також при застосуванні щодо них сучасної зброї; стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, поновлення роботи в найкоротші терміни) [79]. 

Фактори, від яких залежить стійкість роботи об'єктів в над звичайних ситуаціях мирного і воєнного часу: надійність захисту робітників і службовців; безпечність розташування об'єкта відносно зон можливих зруйнувань; можливість інженерно-технічного комплексу протистояти ударній хвилі будь-якого вибуху і вражаючим діям ядерної зброї; безперервність постачання електроенергією, паливом, сировиною, газом, всім необхідним для випуску продукції; надійність управління виробництвом, силами і засобами цивільної оборони; підготовленість підприємства до проведення рятувальних робіт [79]. 

З перелічених факторів випливають такі шляхи і засоби підвищення стійкості роботи промислових підприємств і галузей господарства України: нагромадження фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту; будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань; будівництво підприємств-дублерів; розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту; підсилення і дублювання енергетичних потужностей; розширення зв'язків між галузями промисловості і підприємствами; утворення матеріально-технічних резервів; підтримання сил цивільної оборони в постійній готовності.

 

 

Основним керівним документом, згідно з яким повинні плануватися та здійснюватися інженерно-технічні заходи (ІТЗ) цивільної оборони є "Будівельні норми і правила", що зберігають свою чинність на всій території України. Інженерно-технічні заходи ЦО – це комплекс заходів, спрямованих на: захист населення та зниження можливих втрат і збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій; підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій; створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР), ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.

Відповідно до вимог, проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території, на якій розташовані категорійовані міста та об'єкти господарювання. Територія, де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Рф =10 кПа і більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Рф = 30 кПа і більше, складає зону можливих сильних руйнувань. Вимоги до планування і забудови міст спрямовані, головним чином, на захист населення і зменшення масштабів можливих зруйнувань і втрат, створення кращих умов для успішної ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф та застосування противником зброї, в тому числі ядерної. 

При будівництві необхідної транспортної мережі потрібно вирахувати ширину магістралі в метрах

 

L = Hмакс + H2 + 15, м, (5.1)

 

де Н – висота найвищого будинку на магістралі, крім висотних громадських будівель каркасної конструкції.

Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з урахуванням зон можливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази мають розміщуватись за межами зони можливих руйнувань.

За зонами можливих сильних руйнувань повинні розміщуватись: бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності; базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення; насосні компресорні станції магістральних трубопроводів; міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об'єкти. В зоні можливих сильних зруйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства обслуговування населення міста [79]. 

Промислові підприємства (об'єкти) повинні будуватися з урахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об'єкта. Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями має забезпечувати протипожежні розриви. Ширина протипожежного розриву визначається за формулою:

 

L = H1 + H2 + 15, м, (5.2)

де H1 і H2 – висота сусідніх будинків.

 

Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючого призначення розміщують окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничі споруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми. Це зменшить парусність будівлі і збільшить опір ударній хвилі будь-якого вибуху. Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці. 

Для підвищення стійкості до пожеж в будинках застосовують вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисну обробку горючих елементів будівлі. В кам'яних будинках перекриття повинно бути виготовлене з армованого бетону або з бетонних плит. Велика за розмірами будівля поділяється на секції незгораючими стінами. В ряді випадків при проектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного