Управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти

 

 

На сучасному етапі розвитку українського суспільства визначальними векторами модернізації післядипломної педагогічної освіти є неперервність, системність підвищення професійної компетентності вчителя, доступність освіти, інноваційність, гнучкість, зорієнтованість освітньої галузі в цілому та її окремих складових на розвиток творчості, компетентнісний підхід до забезпечення саморозвитку і самореалізації особистості вчителя-словесника на всіх етапах становлення і розвитку його професійної компетентності.

У зв’язку з переходом на компетентнісний підхід у системі післядипломної педагогічної освіти, який повною мірою може проявлятися в системі неперервної освіти, освітнє гасло «освіта на все життя» поступається місцем новому – «освіта крізь усе життя».

Саме така освіта передбачає не тільки підвищення рівня педагогічної майстерності під час курсів підвищення кваліфікації, а й здійснення самоактуалізації, самореалізації та самовдосконалення вчителя-словесника в міжатестаційний період. Це детермінує врахування індивідуальних професійних цілей, потреб, мотивів, інтересів педагога, а також мети і завдань освітньої установи засобами науковообґрунтованої професійної організації неперервної освіти педагога.

Місія післядипломної педагогічної освіти полягає в забезпеченні нової якості підготовки педагогічних і керівних освітянських кадрів, здатних ефективно здійснювати професійну діяльність. Існуюча система післядипломної педагогічної освіти, при усіх її позитивних досягненнях, має суттєвий недолік – вона недостатньо враховує і мало сприяє індивідуальному розвитку кожного педагогічного працівника, надаючи перевагу формуванню необхідної суми знань. Далеко не кожний педагогічний працівник у цій системі знаходить особисті професійні інтереси та можливість реалізувати себе як творчу особистість, а звідси – професійний розвиток чималої кількості педагогічних працівників є немотивованим, нецілеспрямованим, непослідовним і непостійним. [3, 206-207]. Тому, підвищення ролі післядипломної освіти полягає в здатності працювати на випередження, передбачати і прогнозувати суспільні зміни та їх наслідки, і як результат – забезпечити здатність учителя-словесника бути гнучким, готовим до професійного та особистісного розвитку.

На нашу думку, професійний розвиток учителя-словесника – це процес становлення, зростання і реалізація в педагогічній діяльності професійно значимих компетентностей і особистісних характеристик. Його мають супроводжувати активні якісні перетворення на когнітивному, операційно-технологічному та особистісному рівнях, що призводить до нового способу діяльності.

Розвиток у даному випадку розглядається як процес руху від простого до складного, від старого якісного стану до нового з метою подолання протиріччя між існуючим і необхідним станом об’єкта. Управління розвитком розглядається нами як процес забезпечення просування об’єкта в бажаному напрямку через реакцію резонансу (відгук внутрішньої структури об’єкта на зовнішній вплив). Тому об’єктом у даному разі виступає процес розвитку професійної компетентності вчителя-словесника в міжатестаційний період, а суб’єктом виступає вчитель-словесник.

На думку науковців, для здійснення ефективного управління розвитком професійної компетентності доречно виходити із системного підходу як методологічного способу пізнання (В. Афанасьєв, І. Блауберг, В. Садовський), інтегрованої ідеї діяльнісного підходу щодо розвитку особистості (Л. Виготський, А. Леонтьєв, В. Гальперін, Б. Теплов), синергетичного підходу в освітній теорії та практиці (М. Богуславський, В. Лутай), акмеологічної теорії розвитку професіоналізму вчителя (А. Деркач, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, С. Пальчевський), андрагогіки як науки про освіту дорослих (В. Олійник, Т. Сорочан, С. Вершловський, С. Змєєв), теорії й практики організації методичної роботи (І. Жерносєк, Ю. Корнажевський).

У педагогічній практиці розвиток професійної компетентності та управління ним тісно пов’язується з професійною діяльністю вчителя. У своєму дослідженні ми будемо спиратися на компетентнісний підхід, оскільки він акумулює в собі характеристики діяльнісного, процесуального, аспектного, ситуативного, синергетичного, особистісно зорієнтованого підходів.

Компетентнісний підхід щодо управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника передбачає забезпечення єдності цілей, змісту, організації, форм та методів, методик і технологій, тобто органічного зв’язку всіх елементів системи.

Сутність компетентнісного підходу вимагає таких положень:

розвиток як процес якісних змін не тотожний навчанню;

кожен учитель має індивідуальний рівень професійної компетентності та потребує особистісно зорієнтованого підходу до управління його професійним розвитком;

створення умов і стимулів для актуалізації процесів саморозвитку і самоуправління в міжатестаційний період – одне із пріоритетних завдань управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника в післядипломній педагогічній освіті.

Практика свідчить, що саме компетентнісний підхід дозволяє визначити ті елементи системи, діяльність яких знаходиться на належному рівні, нейтралізувати внутрішні та зовнішні дезорганізуючі напрямки в цьому контексті, визначити мету, створити умови для якісного виконання поставлених завдань й одночасно передбачити види контролю.

З метою організації оптимальної системи науково-методичного забезпечення процесу розвитку професійної компетентності вчителя-словесника в міжатестаційний період важливо враховувати концептуальні засади:

детермінованість – врахування потреб, професійних інтересів, можливостей кожного словесника;

професіоналізм – наявність обов’язкової спеціальної підготовки, забезпечення можливості періодичного підвищення кваліфікації в закладах післядипломної педагогічної освіти; здатність до безперервної та неперервної освіти;

індивідуальний підхід – врахування індивідуальних особливостей і можливостей вчителя-словесника, підвищення почуття власної гідності, причетності до загальної справи;

варіативність – можливість реалізувати право особистості на вибір форм підвищення професійного рівня, засобів навчання;

диференційованість – забезпечення умов, розроблення змісту програм розвитку професійної компетентності вчителя-словесника в міжатестаційний період;

єдність зусиль усіх суб’єктів процесу з метою реалізації поставлених завдань, створення при цьому атмосфери доброзичливості та творчості.

Система розвитку професійної компетентності вчителя-словесника – безперервна післядипломна освіта,