Управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти

Ми схиляємося до думки, що зростання професійної компетентності педагога-словесника слід розглядати як керований і самокерований процес. При цьому потрібно чітко розуміти, що процес навчання в системі підвищення кваліфікації має свої особливості. Найбільш суттєвими є: врахування тенденцій розвитку відповідної галузі науки; короткостроковість навчання; значний індивідуальний досвід практичної діяльності слухачів, їх диференційованість за професійними інтересами; контингент викладачів, більшість яких не має андрагогічної підготовки; різновіковий склад слухачів [3, 11-12].

Тому в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (РОІППО) пріоритетним напрямком в управлінні розвитком професійної компетентності вчителя враховуються чинники: забезпечення державних і регіональних інтересів, задоволення потреб окремих закладів освіти регіону та індивідуальних запитів педагогів Рівненської області.

Управління процесом розвитку професійної компетентності вчителя-словесника побудоване на ідеї неперервної професійної освіти, яка передбачає наступність вищої та післядипломної освіти, поєднання різних форм підвищення кваліфікації та безперервної освіти, оптимальне задоволення реальних професійних запитів і потреб учителів за умов варіативності та індивідуалізації змісту і форм навчання, поєднання формальної, неформальної та інформальної професійної освіти.

Обов’язковими компонентами управлінської діяльності в РОІППО є пропедевтична підготовка до підвищення кваліфікації, вибір освітніх послуг на засадах неперервності освіти:

навчання під час курсів підвищення кваліфікації (формальні освітні послуги) ;

навчання в міжатестаційний період (неформальні освітні послуги) ;

безперервна освіта (інформальні послуги).

Наше бачення суголосне з науковими дослідженнями С. Сисоєвої, яка визначає головні принципи розвитку неперервної освіти, а саме: пріоритетність особистості та її розвитку; полікультурність і толерантність у міжкультурному середовищі; конвергенція та глобалізація; перехід від знаннєвої парадигми освіти до компетентнісної; спрямованість на забезпечення стійкого розвитку цивілізації; неперервність і фундаментальність освіти; інформатизація [4].

З огляду на дотримання перерахованих принципів, характерною особливістю нового змісту управління розвитком професійною компетентністю вчителя-словесника у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти є його варіативність та індивідуальна зорієнтованість, які сприяють зростанню значущості:

практичної і самостійної роботи слухачів;

активних та інтерактивних форм і методів навчання;

гуманітарно-спрямованих модулів навчання і модулів навчання за вибором.

Компетентнісному підходу сприяє впровадження в навчальний процес ефективних технологій, які вимагають зміни методичної парадигми, цільових установок, орієнтації на самостійне набуття знань, самопізнання і саморозвиток.

Це такі технології, як [1]:

предметно-орієнтовані технології, спрямовані на засвоєння знань, умінь і навичок (рівнева диференціація, концентроване навчання) ;

технології, побудовані на основі вдосконалення навчального матеріалу (укрупнення дидактичних одиниць, модулювання змісту освіти, авторські програми) ;

технології інтенсифікації навчальної діяльності (індивідуальні та групові форми роботи з використанням проблемного навчання, рольових ігор) ;

технологічні, засновані на ефективності управління навчальним процесом (індивідуалізація навчання, програмування, колективний спосіб навчання, інформаційні технології) ;

контрольно-оціночні технології (мотивація та готовність до навчання, оцінка якості навчання та рівня засвоєння матеріалу, планування, тестовий контроль, моніторинг) ;

особистісно зорієнтовані технології (суб’єкт-суб’єктне гуманне співробітництво всіх учасників навчального процесу, діагностично-стимуляційний спосіб організації навчання, врахування у змісті, формах, методах особистісних потреб слухачів, проектування їх професійного і особистісного розвитку).

Удосконалення змісту підвищення кваліфікації вчителів-словесників відбулося завдяки упровадженню розробленої нами моделі змісту і структури навчального плану (рис. 1).

 

Рис. 1. Модель змісту і структури навчального плану РОІППО

Умовні позначення:

А – професійний розвиток учителя-словесника;

І – діагностико-прогностичний блок;

ІІ – соціально-гуманітарний блок навчальних модулів;

ІІІ – інноваційний блок;

ІV – професійний блок навчальних модулів;

1 – програми, плани;

2 – навчальні комплекси;

3 – web-навчання;

____ – безпосередні зв’язки;

_ _ _ – опосередковані зв’язки.

 

Математичним аналогом розробленої нами моделі обрано квадрат, сегменти якого охоплюють основні навчальні модулі – діагностичний, соціогуманітарний, інноваційний і професійний (І, ІІ, ІІІ, ІV).

Кожен із сегментів квадрата конкретизується у трьох блоках науково-методичного забезпечення (1, 2, 3), які містять програми і плани, науково-методичні комплекси, методичні рекомендації, підручники, посібники (у т. ч. на електронних носіях, тестові завдання).

Ця модель є досить гнучкою, тому що зміст навчальних модулів у кожному блоці, його науково-методичне і дидактичне забезпечення базуються на компетентнісному та особистісно зорієнтованому підходах.

Отож, доречно говорити про управлінську специфіку компетентнісного підходу та розглядати послідовність дій з його впровадження всіма суб’єктами саме на управлінському рівні. Це чітко прослідковується в алгоритмі дій з упровадження компетентнісно зорієнтованого підходу до навчання (управлінський аспект) :

Діагностика та аналіз реального стану педагогічного процесу.

Усвідомлення необхідності зміни парадигми освіти та зміна акцентів в організації педагогічного процесу.

Мотивація.

Прийняття управлінського рішення: вибір стратегії; визначення змісту роботи; вибір технологій і організаційних форм роботи; забезпечення зворотного зв’язку та аналізу; моніторинг сформованості основних груп компетентностей.

Організація діяльності в площині компетентнісного підходу до навчання: оновлення змісту освіти з урахуванням вимог компетентнісно зорієнтованого підходу; використання оптимальних форм організації педагогічного процесу.

Моніторинг результатів, аналіз і корекція діяльності.

Самооцінка діяльності, рефлексія.

Пріоритетного значення в цьому контексті набуває управління процесами впровадження та функціонування компетентнісного підходу, зокрема, найбільшої актуальності набуває управлінський супровід, який уможливлює ефективно здійснити процес розвитку професійної компетентності вчителя-словесника в міжатестаційний період.

Дослідження