проблеми впливу факторів, що стимулюють педагогів до підвищення рівня професійної компетентності, проведене серед вчителів-словесників, свідчить про наявність трьох груп педагогів із різними освітніми потребами (група мотивованих педагогів, група стимульованих педагогів і змішана група, до якої входять учителі, які мотивуються чи стимулюються лише за деякими показниками).
Пошук
Управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти
Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
13
Мова:
Українська
Перша група вчителів-словесників має стійкі освітні мотиви, друга – підвищує професійну компетентність під впливом зовнішніх факторів (наказ адміністрації, вимоги у нормативних документах, необхідність підвищення кваліфікаційної категорії, статусу, заробітної платні тощо). Для третьої групи вчителів характерним є те, що, маючи певний рівень мотивації до професійного зростання, вони вимагають стимулювання освітніх потреб.
На основі діагностики та аналізу професійних потреб, мотивів, установок, рівня професійної компетентності вчителів-словесників у Рівненському ОІППО здійснюється розробка стратегії діяльності з управління розвитком професійної компетентності кожного з них.
Згідно з функціями освіти, усі форми підвищення кваліфікації можна об’єднати в групи, які забезпечують формування та стимулювання спеціальної компетентності (предметно зорієнтовані) та розвивальні (особистісно зорієнтовані) форми спільної діяльності. Перші покликані забезпечити умови для формування і стимулювання підвищення рівня спеціальної професійної компетентності, другі – створення умов для становлення і розвитку інноваційної поліфункціональної професійної компетентності вчителів-словесників.
При формуванні спеціальної професійної компетентності використовуються методи прямого та опосередкованого стимулювання, у розвиваючих ситуаціях стимулювання здійснюється опосередковано, шляхом реалізації розробленого механізму управління колективною та індивідуальною діяльностями.
Група мотивованих учителів-словесників, схильних до творчості, підвищує рівень своєї професійної компетентності через різні форми неперервної освіти (робота над проблемною темою, стажування, персональне або колективне наукове дослідження, інтелектуальні тренажери, програми та індивідуальні плани професійного розвитку, очно-дистанційна, дистанційна освіта тощо).
Ефективність таких форм для немотивованих учителів-словесників, несхильних до продуктивної діяльності, з недостатнім рівнем аналітичних здібностей, досить невисока. Тому, розвиток їхньої професійної компетентності можливий при застосуванні обґрунтованих методів як прямого, так і опосередкованого стимулювання.
Організовуючи управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника, в РОІППО здійснюється облік підготовки і підвищення кваліфікації вчителів-словесників за різними формами навчання в умовах функціонування освітніх закладів.
Серед форм підвищення кваліфікації вчителів-словесників, які сприяють розвитку професійної компетентності у міжатестаційний період, у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти найбільш значимими є: проблемно-теоретичний семінар, психолого-педагогічні консиліуми, науково-практичні конференції, вебінари, веберенції, курсова підготовка та підвищення кваліфікації (за очно-дистанційною та дистанційною формами навчання) на базі районних (міських) відділів (управлінь) освіти, шкіл, пролонговані курси, методичні об’єднання, школи професійної майстерності, школи педагогічного досвіду, педагогічні студії, майстер-класи, творчі мікрогрупи, тимчасові творчі колективи, тимчасові науково-дослідницькі колективи, лабораторії, консалтингові освітні центри.
Освітні можливості перерахованих форм підвищення кваліфікації обумовлені рядом причин. У першу чергу – це зміст, методи, методики і технології, які реалізуються через них, рівень професійної компетентності андрагога, в якості якого виступає найбільш кваліфікований працівник.
Формування і стимулювання розвитку професійної компетентності в колективних формах діяльності забезпечує розвиток не лише індивідуальної діяльності, але і колективної. З огляду на це, сформульована професійна компетентність забезпечує, з одного боку, продуктивність педагогічної діяльності, а з другого – саморозвиток педагога.
Висока професійна компетентність членів педагогічного колективу забезпечує, у свою чергу, продуктивність функціонування освітнього закладу, перетворення його в саморозвиваючу систему. Прикладом таких систем є Здолбунівський дошкільний навчальний заклад «Чебурашка», Здолбунівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №3 Рівненської області та Мутвицька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Зарічненського району Рівненської області. Це базові експериментальні навчальні заклади, в яких відбувається управління розвитком професійної компетентності вчителя-словесника в контексті розвитку професійної компетентності усього педагогічного колективу. З цією метою розпочато регіональний експеримент щодо розроблення і впровадження кредитно-модульної системи навчання в умовах післядипломної освіти, який дав змогу ефективно управляти процесом розвитку професійної компетентності вчителя-словесника і впливає на ефективність як його педагогічної діяльності так і на якість роботи всього педагогічного колективу навчального закладу.
Ключова роль у системі неперервної освіти належить кредитно модульній технології навчання із використанням накопичувальної системи та дистанційних технологій навчання. Основою введення кредитно-модульної системи навчання у РОІППО стала накопичувальна система модулів, яка полягає у довільному нагромадженні професійних знань вчителями-словесниками і впливає на їх постійний розвиток.
Як бачимо, формування професійної компетентності вчителя-словесника у міжатестаційний період здійснюється на основі реалізації комплексу взаємопов’язаних організаційно-педагогічних, науково-методичних, дослідно-експериментальних заходів, що передбачає шкільний, міський і районний рівні та заходи обласного і всеукраїнського рівнів. За такого управлінського підходу вчитель-словесник перебуває в центрі освітнього процесу і систематично підвищує свій професійний рівень.
Висновки. Отже, задоволення освітніх запитів до навчання не може бути реалізоване цілком в умовах традиційних форм навчання, оскільки це не дає можливості остаточно розв’язати сучасні завдання післядипломної педагогічної освіти як на організаційному, так і на змістовому та науково-методичному рівнях. Адже в нинішній системі післядипломної педагогічної освіти слабо функціонують форми самостійної роботи, педагогічного контролю, задоволення індивідуальних запитів слухачів на інформацію. Бракує часу на вдосконалення практичних умінь, підвищення рівня комп’ютерної грамотності слухачів. Саме інноваційна організація підвищення кваліфікації вчителів-словесників за очно-дистанційною та дистанційною формами навчання, кредитно-модульною системою навчання дасть змогу …розв’язати низку протиріч навчального процесу [2].
Тому нині в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти визначено оптимальні шляхи модернізації процесу управління професійним розвитком педагога, що дасть змогу взаємоінтегрувати науку і практику, орієнтувати у практичному вимірі регіональні наукові дослідження, здійснювати апробацію нововведень із метою розвитку професійної компетентності вчителя-словесника.
Список використаних джерел
Даниленко Л. І. Модернізація системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників в умовах її інноваційного розвитку / Лідія Іванівна Даниленко // Післядипломна освіта в Україні. -2008. – № 2. – С. 8-10
Ніколенко Л. Т. Реалізація компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири післядипломної педагогічної освіти. / Професійний розвиток педагогічних працівників: практична андрагогіка: Науково-методичний посібник / За заг. ред. Пуцова В. І., Набоки Л. Я. – К. : 2007. – С. 76.
Олійник В., Гравіт В., Кліменко А. Дистанційне навчання в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. – 2007. – № 2 (11). – С. 68 – 72.
Олійник В. В., Нікуліна А. С. Проблеми реформування і розвитку післядипломної освіти //Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – №1. – С. 6 – 9.
Олійник В. Щодо впровадження дистанційного навчання в післядипломній педагогічній освіті // Післядипломна освіта в Україні. – № 1. – 2007. – С. 43.
Протасова Н. Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку: монографія / Наталія Георгіївна Протасова. – К. : Міленіум, 1998. – 151 с.
Професійний розвиток педагогічних працівників: практична андрагогіка: Науково-методичний посібник / За заг. ред. Пуцова В. І., Набоки Л. Я. – К., 2007. – 228 с.
Творческая личность в системе непрерывного профессионального образования / [под ред. : С. О. Сисоевой, О. Г. Романовского]. – Х., 2000. – 434 с.