Управління та організація природоохоронної діяльності на Луцькому автотранспортному підприємстві

 

 

Систему управління охороною НПС можна характеризувати як комплекс управляючої та управляемої сукупностей. Мета управління - підтримування, покращення якості природного середовища.

Оточуюче середовище є прикладом складної системи, яка охоплює різні рівні, такий вид управління необхідно розуміти як органічну частину системи управління народним господарством. Для вирішення задач природоохоронної діяльності раціонально створити в господарських організаціях певну систему управління, причому управляєема підсистема такої системи визначається тільки як сума різних видів діяльності.

Основні вимоги до організації і проектування систем управління оточуючим середовищем випливають із актуальних проблем практичного управління і є дійсними як для галузевого і територіального планування, так і для централізованого або локального рівнів, а саме:

- використання принципів обов’язкової відповідальності за вплив на середовище;

- істотне підвищення загального рівня планування, охорони і формування оточуючого середовища;

- вдосконалення економічних важелів, зацікавленості в охороні НПС.

 

 

Управління будь-якою соціально-економічною системою організації пов`язане з інформаційними процесами. Високоефективна управлінська діяльність здійснюється тільки на основі бездоганного інформаційного матеріалу. Інформація являє собою зв`язуючу основу процесу управління, вона містить відомості для оцінки ситуації, прийняття рішення. Будь-яке управління передбачає вплив на об`єкт через команду, яка розроблена на основі інформаційних характеристик.

За характером, сферами виникнення, призначення, інформацію, що використовується в управлінні, поділяють на 3 класи:

1 клас - науково-технічна (передумовою її виникнення є результати досягнень в різних галузях діяльності: науково-технічна література, технічні документації і т. д.);

2 клас - управлінська (виникає безпосередньо в процесі управління: планова, нормативна);

3 клас - обліково-статистична (джерелами іі виникнення є діяльність підприємства та адміністративних одиниць, вона створюється як узагальнення певних фактів).

На рис. 4.1. наведена схема забезпечення інформацією на Луцькому АТП.

 

Рис. 4.1.  Схема забезпечення інформацією управлінського процесу

Умовні позначення:

1 - потік інформаціі до вищіх щіблів управління;

2 - управлінські потоки інформаціі від вищих шаблів до нижчих.

 

 

Об`єктивною передумовою здійснення процесу управління є наявність організації, в межах якої здійснюється процес управління. 

Організація - це соціальне утворення, в якому загальним прагненням групи людей об`єднані для досягнення певної мети.

Лінійна форма організації є найкращою для зв`язку в управлінні і її суть полягає в тому, що на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник. Кожен член колективу та організація в цілому підпорядковуються тільки цьому керівнику, тобто підлеглі виконують розпорядження тільки безпосередньо свого керівника, що і є ознакою лінійного управління.

Перевагою лінійного управління є одержання підлеглими несуперечливих і пов`язаних між собою завдань і розпоряджень, повна відповідальність, забезпечення єдності керівництва.

Недоліками лінійного управління є те, що керівник повинен володіти всіею інформацією даного підприємства та широким колом знань.

При лінійно-штабному управлінні у керівника є штаб, який складаеться з управлінь, відділів, які й відповідають за конкретні функції. Недоліком такої форми організації є розширення штату та витрати на його утримання.

На рис 4.2. приведена схема взаємозвязку організації управління НПС в районі з урахуванням перспективи.

 

Рис. 4.2. Взаємозвязок організації управління НПС в районі

Умовні позначення:

1 - Міністерство охорони НПС та ядерної безпеки України;

2 - відділ державної інспекції по охороні НПС та ядерної безпеки регіону;

3, 4, 5, 6 - відділ державної інспекції по охороні НПС та ядерної безпеки області;

7 - підприємства;

——— лінійно-штабні звязки;

_____ лінійні звязки.

 

 

Першочерговою проблемою створення організаційної системи всіх видів діяльності є поділ праці, який необхідний внаслідок різних масштабів робіт, диференціації їх в просторі і часі, неоднакову кваліфікацію та досвід працівників, необхідність створення умов для конкуренції та підвищення кваліфікації.

При організації управлінської праці застосовують три напрямки її поділу: функціональний, технологічний, кваліфікований. 

Функціональний поділ праці полягає у закріплені  конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками, при якому вони зайняті встановленням мети, плануванням і розробкою рішень, контролем. Подальша спеціалізація і поділ праці в межах функції відбуваеться конкретизацією окремих функцій та закріплення їх за працівниками.

Технологічний поділ праці являє собою спеціалізацію працівників  відповідно до трьох груп робіт: керівництво структурним підрозділом, прийняття рішень, обробка інформації, яка надходить, створення комплексу документації; оформлення документації, її розповсюдження, зберігання і т. д. Відповідно до цього існує три категорії працівників: керівники, фахівці, інші працівники апарату управління. Кваліфікаційний поділ праці - це ознака поділу праці, за якою співробітники виконують види робіт, які відповідають їх кваліфікації і досвіду. На данний час на Луцькому АТП існує функціональний поділ праці, хоча для збільшення ефективності слід запропонувати кваліфікаційний розподіл праці.

Функціональний поділ праці передбачає закріплення окремих функцій управління за підрозділами і окремими працівниками. На чолі цієї системи стоїть директор підприємства, саме він здійснює розподіл функцій управління і всі вони йому підзвітні.

На рис. 4.3 представлене графічне зображення взаємозв`язку організації управління охороною НПС.