Управління вогнем відділення і взводу

В). Організація спостереження за полем бою:

Спостереження – один з основних способів розвідки у відділенні, взводі та роті. Воно має забезпечити неперервне, своєчасне і можливо більш повне виявлення цілей для правильної організації вогню.

Розвідку спостереження веде кожен командир підрозділу особисто та за допомогою призначених спостерігачів або спостережних постів.

У всіх видах бойових дій створюється система спостереження, що заключається в призначенні командно спостережних пунктів, спостереження постів і спостерігачів, у розподілі смуг і секторів спостереження з розрахунком найкращого перегляду місцевості та розміщення противника на максимальну глибину перед фронтом і на флангах підрозділу, а також в постановці задач спостерігачам.

У батальйоні виставляються як правило один-два спостережні поста в складі двох-трьох спостерігачів, у роті – один-два спостерігача, у взводі, відділенні, екіпажі, розрахунку – по одному спостерігачу.

Вся смуга місцевості перед фронтом і на флангах підрозділів розподіляється між спостерігачами та спостережними постами.

Смуги спостереження сусідніх постів і спостерігачів взаємно перекриваються.

Смуги вказуються за орієнтирами та місцевими предметами.

Задачу спостережному посту (спостерігачу) ставить особисто командир підрозділу. При цьому він вказує наступне:

- орієнтири;

- відомості про противника (де противник знаходиться, чим займається чи звідки чекати на його появу) ;

- місце спостереження поста (спостерігача) ;

- смугу (сектор спостереження) ;

- на що звертати особливу увагу;

- порядок доповіді по результатам спостереження (про що, яким способом і коли доповідати).

Для зручності спостереження місцевість у смузі спостереження розділяється на 3 зони: ближню (до 400м), середню (400-800м) та дальню (від 800м і далі). Спостереження ведеться оглядом місцевості по рубежам від себе до противника, справа наліво.

Для спостереження вночі застосовуються прилади нічного бачення. Крім того, передбачується періодичне освітлення місцевості ракетами та іншими освітлювальними засобами.

Г). Вибір вогневих позицій:

Дуже важливою умовою для успішного застосування вогню підрозділів у бою являється вмілий вибір вогневих позицій, танків, БТР і місць для стрільби з кулеметів, протитанкових гранатометів і автоматів.

При виборі вогневих позицій 9місць для стрільби) потрібно прагнути, щоб вони забезпечували:

- достатній огляд і обстріл на максимальній дальності в різних напрямках;

- поразка противника фланговим вогнем;

- надійне сховище від різних засобів поразки противника;

- зоровий зв’язок із командиром і сусідами;

- заховане повідомлення з тилом і можливість прихованого переміщення на запасну вогневу позицію;

- добре маскування від спостереження противника;

- можливість ведення вогню в ночі.

Вогневі позиції за своїм призначенням розділяють на основні, запасні, тимчасові і помилкові.

За характером і надійності сховища від спостереження та вогню противника вогневі позиції можуть бути відкриті, напівзакриті та закриті.

Всі вогневі позиції мають бути обладнанні для ведення вогню як вдень, так і вночі.

При виборі вогневих позицій в обороні може бути передбачено створення так званих вогневих мішків. Вогневий мішок – це спеціально організована система дійсного багатошарового вогню, підготовлено з кількох (двох-трьох) напрямків по обмеженій ділянці (району) місцевості, в поєднанні з загородженнями та перешкодами, що забезпечує рішучу поразку противника в найкоротшій термін.

Розміри вогневого мішка можуть складати: по фронту – величину подвійної діяльності дійсного вогню основних вогневих засобів, що знаходяться в розпорядженні тих, що обороняються; по глибині – такої величини, щоб не менше половини вогневих засобів могли бути застосовані для знищення цілей в будь-якій точці вогневого мішка.

(Показати схему вогневого мішка).

Д). Постановка вогневих задач:

Для того, щоб командир підрозділу правильно, у відповідності з бойовими властивостями та призначеннями використовував різноманітні види зброї і вміло ставив їм вогневі задачі, йому необхідно знати види вогню стрілецької і танкової зброї, а також задачі, що вирішуються підтримуючою артилерією.

По степені нанесеної противником поразки розрізнюють вогонь на знищення і на придушення цілі.

Вогонь на знищення заключається в нанесенні цілі такої поразки, при якій вона повністю втрачає свою боєздатність. Знищення цілі досягається при вірогідності поразки цілі, рівній не менше 80%.

Вогонь на придушення заключається в нанесенні цілі такої поразки, яка тимчасово позбавляє її боєздатності, обмежує або забороняє маневр і порушує управління. Придушення цілі досягається при вірогідності поразки цілі, рівній не менше 50%.

За тактичним призначенням розрізнюють вогонь по окремим і груповим цілям, зосереджений кинджальним вогнем.

Вогонь по окремій цілі як правило ведеться одним вогневим засобом.

Вогонь по груповій цілі – вогонь одного чи кількох вогневих засобів по цілі, яка складається з кількох фігур.

Зосереджений – вогонь кількох танків, бойових машин піхоти, кулеметів, автоматів або інших вогневих засобів, а також вогонь одного, або кількох підрозділів, направлених по одній цілі чи по частині бойового порядку. Зосередженим вогнем досягається найбільш швидке знищення чи придушення противника.

Зосереджений вогонь із автоматів і ручних кулеметів по наземних цілей ведеться на відстанях до 800м, по повітряних – до 500м.

Особливим видом вогню є кинджальний вогонь, який відкривається