Управління вогнем відділення і взводу

Найбільш вигідними для відкриттям вогню є моменти, коли противник сконцентрувався, підставив свій фланг, піднявся в ріст; коли ціль добре видна та в неї зручно прицілюватися. Важливо прагнути відкривати вогонь раптово для противника, особливо у фланг і з близької відстані.

В обороні командири підрозділів встановлюють момент відкриття вогню для кожного виду зброї у відповідності з поставленою задачею.

У всіх видах бойової діяльності військ необхідно прагнути до раптового відкриття вогню в такий момент, який забезпечує максимальне ураження противника.

Д). Подача команд на відкриття вогню та постановка вогневих задач:

У результаті роботи по вивченні та оцінці місцевості, розвідки та оцінці цілей, визначенню черговості їх поразки, після вибору виду зброї і типу боєприпасів, способу ведення та виду вогню, а також визначення моменту відкриття вогню командир підрозділу дає команду на відкриття вогню чи ставить вогневу задачу. Це один із вирішальних елементів управління вогню в бою.

Від уміння командира навіть у важких умовах бою дати команду чітко та впевнено, так, щоб підлеглі відчували в його голосі твердість і спокій, у багато чому залежить успіх ведення вогню. Послідовність команди на відкриття вогню із стрілецької зброї, може бути такою:

Кому відкривати вогонь. Наприклад: “Другому взводу”, “Відділенню ротних кулеметів”, “Автоматникам першого відділення”, “Гранатометнику”.

Цілевказівка – один із розглядуваних раніше способів. Наприклад: “Орієнтир третій, вліво 40, кулемет в окопі”.

Установка прицілу. Наприклад: “Постійний”, “П’ять”, “Сім”.

Установка цілика чи величина виносу точки прицілювання в фігурах цілі. Наприклад: “Цілик вліво два”, “Вліво дві фігури”.

Точка прицілювання. Наприклад: “Під ціль”, “У пояс”, “У голову”.

Довжини черг. Наприклад: “Короткими”, “Довгими”, “Неперервними”.

Момент відкриття вогню – вказується словом “Вогонь”.

Команда повинна подаватись із такими інтервалами, щоб ті, хто стріляє, могли зрозуміти і виконати кожну її частину.

У бою команди на відкриття вогню звичайно дають командири відділень, танків, взводів.

Командири рот і батальйонів керують вогнем штатних, приданих і підтримуючих підрозділів головним чином шляхом постановки вогневих задач.

Ж). Спостереження за результатами вогню та його коректування:

Керування вогню не закінчується відданням команди на відкриття вогню. Неминучість помилок у підготовці вихідних даних часто приводить до необхідності коректування вогню, тобто внесення поправок у вихідні установки для забезпечення ефективної стрільби на ураження цілі. Через це ті, хто стріляє, командири та розрахунки вогневих засобів (екіпажі танків, бойових машин піхоти) мають вести спостереження за результатами стрільби для коректування вогню та визначення ступеня ураження цілі.

Ураження цілі оцінюється за видимими результатами; ціль запалена, припинила рух або вогонь; ДЗОС зруйнований; гармата знищена та т. п.

Е). Маневр вогнем. Контроль за витратою боєприпасів:

Багатообразність цілей, постійні зміни в обстановці потребують від командира вмілого маневру вогнем у ході бою.

Розрізняють 3 форми маневру вогнем: зосередження, розділення та перенос вогню.

Зосередженим називається вогонь кількох кулеметів або підрозділів, що ведеться по одній цілі чи групі цілей, розміщеному на обмеженій ділянці місцевості.

Розділенням вогню називається така форма маневру вогнем, при якій стрільба одного підрозділу ведеться одночасно по кільком окремим цілям. Такий маневр вогнем може найти місце у всіх видах бою. Доцільно завчасно передбачувати розподіл вогню при різних витратах дій противника у всіх видах бою.

Перенесення вогню застосовується в тих випадках, коли ціль уражена та необхідно вразити іншу ціль, коли ціль по якій ведеться вогонь, не уражена, але в цей час з’явилась нова, більш важлива ціль, яку необхідно негайно уразити.

Вмілим застосуванням маневру вогнем, нанесенням одночасних або послідовних вогневих ударів можна забезпечити виконання вогневої задачі навіть при відсутності загальної вогневої вищості над противником. У цьому ціль, зміст і сила маневру вогнем.

Одним з обов’язків всіх командирів підрозділів по забезпеченню організованого чи дійсного вогню у бою є контроль за витратою боєприпасів.

Про витрату половини боєкомплекту, що носиться (возиться) докладається своєму командиру; недоторканий запас боєприпасів витрачається лише з дозволу командира батальйону чи для самооборони.

4. Особливості роботи командира по організації вогню та по управлінню вогнем в обороні та в наступі.

Ніч дає тому, хто обороняється деякі переваги. Поряд з цим складається ряд труднощів. Основна перевага заключається в тому, що вогонь дозволяє тим, хто обороняється, досягнути більшої раптовості в цих діях, вночі легше відкрити та замаскувати бойовий порядок і систему вогню. Негативними факторами є перш за все обмежена видимість, важкість орієнтування, неясність обстановки на полі бою. Для ведення оборони вночі командир взводу повинен визначити:

- задачі по підготовці зброї та вихідних даних для ведення вогню вночі; спостереженню та – підслуховуванню;

- за якими ділянками місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготовити вогонь;

- перевіряти наявність патронів із трасуючими кулями.

Гірська місцевість робить двоякий вплив на дію військ, що обороняються. Темпи наступаючого противника знижуються. Найбільш міцно ешелована у глибину оборони складається на ділянках місцевості; що перехоплює доступні для наступу противника наступу – у широких долинах, на гірських плато, перевалах. Передній край обирається з урахуванням забезпечення найбільшого огляду та обстрілу, зменшення кількості мертвих просторів і захованих підступів. При організації системи вогню готується багатоярусний фланговий, перехресний і кинджальний вогонь перед переднім краєм, у глибині оборони, у проміжках між опорними пунктами, на стиках, флангах.

У лісі та лісисто-болотній місцевості утруднюється маневр, особливо бойової техніки, спостереження, орієнтування, цілевказівки коректування вогню, а також керування підрозділами.

Найбільша густота вогню всіх видів складається на напрямках можливого наступу противника. Більша частина вогневих засобів надається ротам і взводам і розміщується на передньому краї чи поблизу нього.

Танки, БТР займають вогневі позиції поблизу просік, полів, перехресть доріг і на ділянках рідкого лісу. Виступи лісу використовуються для організації флангового і перехресного вогню. Бій ведеться, як правило, на близьких відстанях, при цьому широко застосовуються дії із засад, а також кинджальний вогонь. Уклинюючогося в оборону противника підрозділу, що обороняється уражають вогнем всіх засобів.

В умовах пустельної місцевості оборона носить яскраво виражений осередковий характер із наявністю відкритих флангів і більших, ніж звичайно, проміжків між опорними пунктами. Система вогню організується з врахуванням вигідних умов рівнинної місцевості і таким чином, щоб можна було нанести максимальне ураження танкам противника перед переднім краєм вогнем установлюються штучні орієнтири. При обслуговуванні матеріальної частини особлива увага виділяється очищення озброєння від пилу та піску, організується періодичний контроль за їх станом.

У місті МС взвод обороняє як правило, 1-2 будинки, у відділені – будівля чи поверх. Оборона в будівлі організується так, щоб будівлі знаходились у вогневому зв’язку між собою. Бій ведеться за удержання кожного поверху та кожного приміщення. Ведення вогню на крайніх дальностях, як правило, відбувається приданими танками шляхом ведення вогню прямим наведенням. Можливе використання вогню на крайній дальності озброєння БТР, кулеметів при знищенні розвідки противника, при веденні бою у пустельній місцевості, у горах.

 

 

- нагадую тему, ціль, учбові питання;

- провожу розбір заняття;

- відповідаю на запитання;

- даю завдання на самопідготовку: “Управление огнём подразделений”, стор. 8-43.