Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Велика Британія та проблеми перебудови Близького Сходу в контексті «Східного питання» (20-ті рр. XX ст.)

Предмет: 
Історія
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

неприємною новиною для англійських політичних кіл. Консервативна «Таймс» розмістила на своїх сторінках замітку свого стамбульського кореспондента, в якій зазначалося: «Я маю підстави думати, що підписання цього протоколу було великим сюрпризом для більшості зацікавлених країн»39. Ліберальна «Манчестер Гардіан», коментуючи радянсько-турецький протокол, констатувала той факт, що Туреччина зобов’язується утримуватися від будь-якого антирадянського договору з такими державами, як Італія і Англія, які мають морські бази в безпосередній близькості до турецьких вод. «СРСР може бути тепер уже більше впевнений, що ворота Чорного моря не будуть відкриті для флоту будь-якої ворогуючої держави», – підкреслювалось у газеті40.

На прикладі Туреччини можна чітко прослідкувати переплетіння середземноморських і близькосхідних інтересів Великої Британії, США та інших держав у розв’язанні «східного питання». Виключне значення для середземноморських і близькосхідних інтересів Великобританії мали Босфор і Дарданелли, географічне розташування яких завжди визначало стратегічно вигідне положення Туреччини. Питання про режим Проток незмінно відігравало першорядну роль в англо-італійських, італо-турець- ких і особливо англо-турецьких відносинах. Британські інтереси в питанні про режим Проток, яке після Першої світової війни набуло особливої гостроти, знаходилися в явному протиріччі з національними інтересами чорноморських держав, у тому числі Туреччини. Як чорноморська держава, СРСР також, природно, не міг залишатися осторонь цього питання.
Таким чином, до кінця 20-х рр. Туреччина змогла врегулювати свої відносини з Британією, Францією, Італією, зміцнити положення на східних кордонах (з Сирією, Іраком, Іраном), встановити нормальні взаємини зі своїми сусідами. Зрушення в турецько-французьких, греко-італо-ту- рецьких відносинах були пов’ язані з політикою лавірування між Англією, Францією, Італією у зв’язку із загостренням протиріч між великими державами в Східному Середземномор’ ї і на Балканах.
Англійська дипломатія підтримувала італо-турецьке і греко-турецьке зближення. Здійснюючи двосторонню політику і прагнучи зближення з Італією, англійці одночасно виступали арбітром при укладенні франко- турецького договору про турецько-сирійський кордон. Британські інте-реси диктувалися боротьбою за вплив в Європі і мали на меті зменшити роль Франції, США у близькосхідних справах.
Під впливом дипломатії англійські правлячі кола намагалися абсолютизувати і ступінь італійської загрози для Туреччини. Робилося це з метою визначити характер балканської політики Туреччини, сконцентрувати її навколо комплексу проблем, пов’язаних з питанням перегляду режиму Проток, з одного боку, і з іншого – примусити Туреччину відійти від підтримки ідей колективної безпеки. Стратегія Великої Британії щодо трикутника Туреччина-Італія-Греція визначалась і її бажанням підірвати вплив Франції в Європі, щоб нав’язати їй свою концепцію змови з агресивними фашистськими державами на антирадянській основі.
Здійснюючи вплив на зовнішньополітичний курс Туреччини, Велика Британія прагнула такого зближення з країною, щоб остання висловила готовність відкинути офіційно прокламований нейтралітет заради військово-політичного союзу з Англією. У цілому політика, яку здійснювало англійське керівництво щодо Туреччини в 1926-1929 рр., була спрямована на зміцнення положення Великобританії у цій країні. Суттєвим фактором, який сприяв збереженню Англією своїх позицій у Туреччині на всіх етапах врегулювання питань Лозаннської конференції, були основні зовнішньополітичні, економічні і фінансові проблеми (врегулювання зовнішньої заборгованості, створення якісно нових економічних і фінансових зв’язків з капіталістичним світом замість існуючих при капітулянтському режимі).
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
  1. Киреєв Н. Г. Урегулирование экономических вопросов «лозаннского наследия» // В кн. : Проблеми истории Турции. – М., 1978. – 265 с.
  2. Новейшая история Турции. – М., 1968. – 234 с. ; Миллер А. Ф. Очерки новейшей истории Турции. – М. -Л., 1948. – 280 с.
  3. Howard H. The Partition of Turkey. A diplomatic history (1913-1923). – New-York; Columbia Univ., 1966. – 486 p.
  4. HowardH. Opt. cit. – P. 290.
  5. Toynbee A. J. Survey on International Affairs. – London, 1928. – 526 p.
  6. Документы внешней политики СССР. – Т. 11. – М., 1957-1977. – 764 с. // Запись беседы Наркома иностранных дел СССР с министром иностранных дел Турции 14 сентября 1926 г.
  7. Документы внешней политики СССР. – Т. ХІ. – М., 1966. – 762 с.
  8. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и деклараціях / Под общей редакцией Ю. В. Ключникова и А. Сабанина. – М., 1925-1929 гг. – Ч. 3. – 367 с.
  9. Franco-Turkish conflict // Near East and India. – 192. – 7 June. 144
  10. Документы внешней политики СССР. – Т. Х1. – М., 1966. – С. 188.
  11. Там само. – С. 188.
  12. Documents of British Foreign Policy 1919-1939 // Ed/ by W. N. Medlicot / Series 1a, vol. 1-2. – London: M. Stat. off., 1949-1975. – Vol. V11, 1975. – 852 p. (Меморандум Клерка Чемберлену – 10 травня 1929 р.). – (DBFP).
  13. Протокол про проведення турецько-сирійського кордону від 22 червня 1929 // Бюллетень прессы Среднего Востока. – 1929. – № 3. – С. 78-80.
  14. DBFP, vol. m – London, 1975, p. 766.
  15. Смирнова Н. Д. Политика Италии на Балканах 1922-1935 гг. // Очерк дипломатической истории. – М., 1979. – С. 133-138.
  16. Смирнова Н. Д. Там же. – С. 138.
  17. DBFP, vol. VII. – P. 766.
  18. Бюллетень прессы Среднего Востока. – 1928. – № 3. – С. 35.
  19. Daily Herald. – 1928. – 10 April.
  20. DBFP, vol. VII. – P. 766.
  21. HowardH. Opt. cit. – P. 344.
  22. Правда. – 1927. – 1 июня.
  23. Торговый бюллетень Торгпредства СССР в Турции, 1927. – № 5-6. – С. 36.
  24. DBFP, vol. VII. – PP. 565-566.
  25. Opt. cit. – P. 565.
  26. Репюблик. – 1928. – 21 марта // Цит. по: Архив внешней политики Российской Федерации. – Ф. 4459. – Оп. 2. – Ед. хр. 276. – Л. 48.
  27. DBFP, vol. VII. – P. 602.
  28. Известия. – 1928. – 6 апреля.
  29. Документы внешней политики СССР. – Т. XI. – М., – 1966. – С. 260.
  30. Бюллетень прессы Среднего Востока. – 1929. – № 3. – С. 3.
  31. Times. – 1929. – 14 October // Цит. по: National Archives of India, File 402. – League against «colonial oppression». – PP. 12-13.
  32. DBFP. – Vol. VII. – PP. 813-814.
  33. Opt. cit. – P. 814
  34. Times. – 1929. – 16 October // Цит. по: National Archives of India... Opt. cit. – P. 17.
  35. Times. – 1929. – 16 October. – Opt. cit.
  36. The Naval Visit to Turkey // Near East and India, 1929, 17 October. – P. 417. – Цит. по: National Archives of India / Records of the British Administration in Aden, 1839-1967. – P. 7.
  37. Известия. – 1929. – 18 декабря.
  38. Там само.
  39. Time. – 1929. – 19 December.
 
 
Фото Капча