Відкритість як елемент основного завдання цивільного судочинства

Ця позиція доволі детально критикувалась Г. О. Жиліним, який зауважив, що основною кінцевою метою судової влади, суду й судочинства, як це й передбачено Основним Законом країни, є саме захист прав, свобод і законних інтересів осіб, справа яких стає предметом судового розгляду. Сама природа правосуддя означає, що конфлікт, який виник, повинен бути вирішений на користь того суб’єкта, права якого порушені або неправомірно оспорені. Саме в цьому полягає сутність положення, відповідно до якого права й свободи людини та громадянина забезпечуються правосуддям, але конституційна норма в такому разі лише адекватно виражає об’єктивно існуючу мету судочинства, оскільки саме в цьому й полягає призначення інституту судової влади в демократичній правовій державі [10, с. 100-101].

На думку Г. О. Жиліна, основна кінцева мета судочинства в цивільних справах полягає в захисті порушених або неправомірно оспорюваних прав, свобод і законних інтересів осіб, спір між якими вирішується судом, оскільки головне соціальне призначення суду як органу правосуддя, закріплене в Конституції РФ, полягає в забезпеченні захисту прав і свобод людини та громадянина [11, с. 43-44].

Варто зазначити, що на пропозицію Г. О. Жиліна, який є одним зі співавторів ЦПК РФ, завданням цивільного судочинства було визначено правильний і своєчасний розгляд та вирішення справ із метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи охо- ронюваних законом інтересів громадян й організацій, охорони державних та суспільних інтересів, а також, як він правильно зауважив, захист прав і свобод людини в переліку задач було надано пріоритет [11, с. 15].

Правильність розгляду та вирішення справ, на думку Г. О. Жиліна, означає законність судочинства. Своєчасність – дотримання встановлених строків під час здійснення процесуальних дій, а справедливість забезпечується на основі правильного встановлення фактичних обставин справи, їх правильної юридичної оцінки, правильного тлумачення норми, що застосовується, яка завжди діє в системі інших норм, за умов дотримання закріпленої в нормах права процедури розгляду справа, строків та принципів судочинства [11, с. 18-19].

Підтримуючи цю позицію, хочемо додати, що, на нашу думку, загальна мета цивільного судочинства зумовлена тим, що це є спосіб здійснення правосуддя та форма реалізації судової влади. Справедливість, своєчасність та неупередженість, які визначені ст. 1 ЦПК України, є характеризуючими ознаками діяльності, яка здійснюється в цивільному судочинстві – розгляд і вирішення цивільних справ. Конкретні дії, які застосовує суд та учасники процесу, які спрямовані на розгляд і вирішення справи, повинні відповідати певним вимогам, тобто набувати певних ознак для забезпечення результату, на який спрямовано цю діяльність – захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, не можна заперечувати, що основною вимогою до діяльності суду й учасників процесу з розгляду справи є справедливість. Будучи філософською категорією, у процесі розгляду та вирішення справи вона реалізується доволі реально, зокрема, передбачені законом варіанти поведінки суду й учасників

процесі надають можливість діяти з метою встановлення справедливості. Наприклад, законом передбачено право суду призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам (ч. 4 ст. 43 ЦПК України). Таким чином, суд має виходити з інтересів малолітньої особи та загальних уявлень про справедливість.

Більш визначеною є вимога про своєчасність розгляду та вирішення цивільних справ. Вимога своєчасності розгляду забезпечується цілим інститутом процесуальних строків, які встановлені законом або визначаються судом.

Проте найбільш важливим із них є розумний строк розгляду цивільних справ судом. Це строк не є точно визначеним, він має відповідати обставинам справи. Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ) розроблено систему критеріїв, які можна застосовувати під час визначення розумності строків розгляду цивільної справи судом [12].

Неупередженість розгляду та вирішення справи судом теж є однією з важливих та невід’ємних вимог, які дозволяють дійсно досягти мети цивільного судочинства. Гарантіями реалізації цієї вимоги виступають різні процесуальні механізми, зокрема інститут відводу суддів та учасників процесу.

На нашу думку, ще однією важливою вимогою, що характеризує розгляд і вирішення цивільних справ та дозволяє досягти мети, зокрема захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, є відкритість.

По-перше, відкритість характеризує судову владу та її реалізацію, тому повинні характеризувати діяльність, яку здійснює суд – розгляд і вирішення цивільних справ.

По-друге, саме відкритий розгляд і вирішення справ судом забезпечує змагальний процес, що є основною позовного провадження цивільного судочинства. Тільки змагальність учасників процесу дозволяє суду визначити дійсні фактичні обставини справи спору. Будь-яке безпідставне втаємничення процесу дослідження доказів та вирішення спору призведе до створення підґрунтя для зловживань, недовіри, корупції в судах.

По-третє, відкритість забезпечує дотримання всіх інших принципів цивільного процесу та його законність, гарантуючи можливість участі та контролю громадськості в судовому розгляді. Це має надзвичайно важливе значення та неодноразово підкреслювалося в міжнародних актах та документах.

Вважаємо, що здійснення основної мети цивільного судочинства приводить паралельно й до реалізації низки інших завдань, у тому числі підтримання рівня правосвідомості та правової культури, поваги до закону та правосуддя, що є важливою передумовою для розбудови демократичної правової держави.

Визначення системного цілісного правильного наукового підходу до основних цілей і завдань цивільного судочинства має важливе значення для подальшого розвитку та реформування цивільного процесуального законодавства, формування ефективної системи правосуддя в Україні.

У зв’язку із цим віднесення до основних вимог відкритості розгляду та вирішення цивільних справ судом сприятиме забезпеченню ефективної системи судового захисту цивільних прав, належній реалізації основної мети – захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Висновки. Отже, основним завданням цивільного судочинства варто визнати справедливий, неупереджений, своєчасний та відкритий розгляд і вирішення цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, варто внести відповідні зміни до ст. 1 ЦПК України та викласти її в такій редакції: «Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави».

 

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року зі змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/1618-15.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_004.
3. Жилин Г. А. Цели гражданского судопроизводства и их реализация в суде первой инстанции: автореферат дис.... докт. юрид. наук: спец. 12. 00. 03 / Г. А. Жилин; Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. – М., 2000. – 19 с.
4. Нефедьев В. О. К учению о сущности гражданского процесса: соучастие в гражданском процессе. Соучастие по немецкому и французскому праву / В. О. Нефедьев. – Казань, 1891. – 231 с.
5. Советский гражданский процесс: [учебник для вузов по спец. «Правоведение»] / [А. Т Боннер, М. А. Гурвич, С. В. Курылев и др. ]; отв. ред. М. С. Шакарян. – М. : Юрид. лит., 1985. – 526 с.
6. Гусаров К. В. Інстанційний перегляд судових рішень у цивільному судочинстві: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12. 00. 03 / Гусаров Костянтин Володимирович; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого». – Харків, 2011. – 37 с. – С. 20.
7. Захарова О. С. Завдання цивільного судочинстві: деякі теоретичні проблеми / О. С. Захарова // Адвокат. – № 11. – 2009. – С. 10-13.
8. Чудаева О. П. Реализация задач гражданского судопроизводства в стадии судебного разбирательства: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 15 / О. П. Чудаева; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2009. – 28 с.
9. Гражданский процессуальный кодекс Республики Беларусь от 11 января 1999 г. № 238-З [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //pravo. by/world_of_law/text. asp? RN=hk9900238.
10. Дегтярев С. Л. Цели и задачи судебной власти на современном этапе / С. Л. Дегтярев // Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 99-108.
11. Жилин Г. А. Правосудие по гражданским делам: актуальные вопросы / Г. А. Жилин. – М. : Проспект, 2010. – 576 с.
12. Постанова Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //sc. gov. ua/ua/postanovi_za_2014_rik. html.