Внутрішньосудинне лазерне опромінення крові та ентеросорбція у комплексному лікуванні уросепсису

Інститут урології АМН України

 

КОВАЛЬЧУК ДМИТРО ІВАНОВИЧ

 

УДК 616. 94-02: 616. 63: 615. 849. 19

 

 

14. 01. 06 – урологія

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії.

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Люлько Олексій Володимирович завідуючий кафедрою урології Дніпропетровської державної медичної академії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Черненко В. В. головний науковий співробітник Інституту урології АМН України доктор медичних наук, професор Ухаль М. І. професор кафедри урології і нефрології Одеського державного медичного університету.

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М. Горького.

 

Актуальність теми

Інфекції сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів належать до найпоширеніших захворювань як в амбулаторній, так і в госпітальній практиці, оскільки супроводжують практично усю урологічну патологію і є найчастішим післяопераційним ускладненням.

Незважаючи на успіхи сучасної медицини, консервативна терапія не може зупинити прогресування запального процесу, внаслідок чого розвиваються надзвичайно грізні гнійно-септичні ускладнення, серед яких провідне місце належить уросепсису (О. Ф. Возіанов та співавт., 1981, 1997, 1998; В. В. Иващенко, 1999; В. Н. Ткачук, 2000).

Уросепсис залишається однією з актуальних проблем урології, бо неуклінно зростає кількість хворих. Досить часто уросепсис призводить до інвалідизації, виникнення поліорганної недостатності та стабільно високої летальності (О. Ф. Возіанов, 1996, 1998; О. В. Люлько та співавт., 1997; П. А. Воробьев, 1998; Н. А. Лопаткин та співавт., 1998).

Важкість перебігу гнійних запальних процесів обумовлена антибіотикорезистентністю збудників, розвитком вираженого синдрому ендогенної інтоксикації, антиоксидантного та імунодефіцитного станів. Це визначає особливості клінічного перебігу, недостатню ефективність традиційних методів лікування і, як наслідок, значну кількість незадовільних результатів при важких гнійно-септичних ускладненнях (А. П. Данилков та співавт., 1988; И. К. Деденко, 1997, 1998; А. И. Трещинский, В. Ф. Саенко, 1997; Ю. П. Капшитар, 2000).

Серед причин такого стану слід виділити пізню діагностику, широко поширене на практиці нераціональне використання антибіотиків, уремічну та лікарську інтоксикації, тяжкі супутні захворювання. При цьому безпосередньою причиною смертності є поліорганна недостатність (перш за все печінково-ниркова), яка обумовлена вираженим синдромом ендогенної інтоксикації (И. А. Ерохин и соавт., 1989; С. В. Оболенский и соавт., 1991; А. В. Руденко и соавт., 1997; В. А. Руднов, 1997; О. Ф. Возіанов та співавт., 1998).

Як відомо, на сьогодні запропоновано багато методів лікування уросепсису, але жоден із них не забезпечує бажаних результатів, про що свідчать показники летальності, які коливаються від 30 до 70% (О. Ф. Возіанов, 1996, 1998; О. В. Люлько, 1997; Н. А. Лопаткін, 1998 та ін.). Це зумовлено перш за все недостатньою ефективністю традиційних методів детоксикації, імунокорекції та антиоксидантного захисту організму. У зв’язку з цим актуальним є поглиблене вивчення впливу внутрішньосудинного лазерного опромінення крові (ВЛОК) та ентеросорбції при лікуванні уросепсису.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами теми: Дисертаційна робота виконана як фрагмент комплексної науково-дослідної роботи кафедри госпітальної хірургії медичного факультету Ужгородського національного університету – номер державної реєстрації 0193ОU019667.

Мета дослідження: Покращити результати лікування хворих з уросепсисом шляхом впливу на ланки його патогенезу внутрішньосудинного лазерного опромінення крові і ентеросорбції та розробити раціональну схему їх застосування в комплексній терапії.

Основні завдання дослідження:

Вивчити стан процесів вільного радикального окислення, імунної системи, функціонального стану печінки та нирок у хворих на уросепсис для з’ясування їх ролі в патогенезі патології.

Вивчити вплив ВЛОК і ентеросорбції на процес вільного радикального окислення у хворих на уросепсис.

Вивчити вплив ВЛОК і ентеросорбції на стан імунної системи у хворих на уросепсис.

Вивчити вплив ВЛОК і ентеросорбції на функціональний стан печінки у хворих на уросепсис.

Вивчити вплив ВЛОК і ентеросорбції на функціональний стан нирок у хворих на уросепсис.

Визначити механізми дії та розробити раціональну схему застосування ВЛОК і ентеросорбції в комплексному лікуванні хворих на уросепсис.

Продемонструвати клініко-лабораторні ефекти запропонованої схеми та довести доцільність її використання.

Наукова новизна одержаних результатів:

підтверджено, що серед причин погіршення перебігу гнійно-септичних урологічних ускладнень та незадовільних результатів лікування уросепсису провідне місце належить синдрому ендогенної інтоксикації з розвитком антиоксидантної недостатності;

вперше виявлені особливості змін антиоксидантного статусу, імунної системи, функціонального стану печінки та нирок при уросепсисі в залежності від методу лікування;

вперше доведено позитивний вплив ВЛОК + ентеросорбції на стан антиоксидантної і імунної систем, функціональний стан печінки та нирок у хворих на уросепсис;

вперше виявлені позитивні клінічні ефекти внутрішньовенного лазерного опромінення крові + ентеросорбції у пацієнтів з уросепсисом;

на основі виявлених особливостей впливу на імунологічні та біохімічні ланки патогенезу розроблена методика застосування ВЛОК і ентеросорбції в комплексному лікуванні уросепсису.

Практичне значення одержаних результатів

Розроблені та обгрунтовані діагностичні критерії, виявлені особливості перебігу уросепсису в залежності від причин його виникнення. Визначена ефективність застосування внутрішньовенного лазерного опромінення крові і ентеросорбції в комплексному лікуванні уросепсису.

Розроблена