Внутрішньосудинне лазерне опромінення крові та ентеросорбція у комплексному лікуванні уросепсису

Темп зниження показника у хворих ІІ групи становив 62, 1%, тоді як у І-ій – лише 25, 6%; відповідно до завершення лікування його значення дорівнювало 3, 42-0, 34 (норма 2, 15-0, 21), удвічі більшим воно було у групі порівняння. Запропонований метод лікування в першу чергу сприяв відновленню білковоутворюючої функції печінки. Підтверджує це динаміка вмісту загального білка у плазмі крові, альбуміну та глобуліну плазми, а також А/Г індексу, який є найбільш значущим. Їхні величини практично наблизились до норми. Як приклад, відмітимо, що темп зростання А/Г індексу при комплексному лікуванні становив 52, 5% і в три рази перевищував подібний серед хворих І групи, в результаті конкретне його значення дорівнювало відповідно 1, 22-0, 19 та 1, 06-0, 14 (норма 1, 26-0, 14).

Однією з визначальних методик оцінки поглинально-видільної, детоксикаційної функції печінки є період напіввиведення уєвідину. Темп зниження цього показника суттєво перевищував у хворих ІІ групи, а саме 38, 8% проти 8, 25% – у І-ій. Про позитивний вплив ВЛОК та ентеросорбції на відновлення детоксикаційної функції органа свідчить також темп зростання (47, 3%) відносного печінкового кліренсу. У хворих І групи він нормалізувався значно повільніше (7, 5%). Не можна не підкреслити більш інтенсивний процес зниження активності АЛТ та АСТ при комплексному лікуванні, ніж традиційному. Фактичні дані відповідно в ІІ та І групах становлять 45, 6% і 11, 5% та 28, 7% і 12, 3%, а безпосередні величини 0, 44-0, 03 і 0, 69-0, 07 (норма 0, 39-0, 04 ммоль/л) та 0, 62-0, 05 і 0, 78-0, 08 (норма 0, 54-0, 05 ммоль/л).

Таким чином, функціональний стан печінки, порушення якого є характерним для хворих на уросепсис, швидше відновлюється в результаті комплексного лікування із застосуванням ВЛОК та ентеросорбції, ніж при традиційному. При цьому відновлення білковоутворюючої її функції випереджає детоксикаційну.

Вплив ВЛОК та ентеросорбції на функціональний стан нирок у хворих на уросепсис.

Не потребує аргументацій теза, що провідним критерієм визначення ефективності лікування уросепсису є ступінь відновлення функціонального стану нирок. Він вивчався за такими загальновизнаними для цього показниками, як ефективний нирковий плазматок, клубочкова фільтрація, фільтраційна фракція, сечовина та креатинін.

Подаємо конкретні дані по кожному з них. Помітне зменшення плазматоку характерне для зазначеної категорії хворих; вірогідної різниці між вихідними значеннями показника у спостерігаємих групах не було. Середні його величини у І групі становили 516, 4-19, 67мл/хв., у ІІ були менші лише на 1, 0% (у практично здорових – 678, 2-22, 45). Проте, під дією комплексного лікування із застосуванням ВЛОК та ентеросорбції значення параметру збільшилося на 25, 5% і стало 645, 8-18, 42 мл/хв. в той час, як у порівняльній групі лише на 5, 6%. Разом з тим, слід наголосити, що на 10-12 день, незалежно від виду лікування, показник залишався нижчим за норму.

Ідентична закономірність мала місце і при вивченні клубочкової фільтрації. До лікування у хворих І та ІІ груп величина показника в 1, 2 рази була нижча за норму, а між собою вони були настільки близькі, що різниця дорівнювала лише біля 3, 0%. Інтенсивність наближення їх до норми залежала від виду лікування. Більш вираженою позитивна динаміка спостерігалась в результаті комплексного лікування. Показник клубочкової фільтрації у таких хворих зріс на 16, 4%. При традиційному – лише на 3, 6%. Проте, в жодному випадку на 10-12 день від початку лікування досягти величин, зафіксованих у практично здорових осіб, не вдалося. Відповідно у І та ІІ групах вони досягали 94, 67-7, 55 та 107, 4-8, 07 при нормі 112, 4-10, 4.

Підкреслимо, що під дією ВЛОК та ентеросорбції швидше відновлюється фільтраційна функція нирок. Якщо до лікування без вірогідної різниці між групами усереднені величини в 1, 8 рази перевищували ті, що були у практично здорових, то після лікування ситуація змінилась. У хворих ІІ групи зазначений показник практично нормалізувався і став дорівнювати 18, 21-1, 22 при нормі 16, 2-1, 31 (p  0, 05). Водночас при традиційному лікуванні таких результатів досягти не вдалося. На 10-12 день від його початку величина показника знизилась лише на 10% і становила 26, 42-2, 56 (р > 0, 05).

Слід наголосити, що при уросепсисі страждає не тільки концентраційна функція нирок. В більшій мірі погіршується видільна її функція, про що свідчать результати аналізу показників сечовини та креатиніну. Вони найбільш відрізнялись від норми як до лікування, так і після нього. В першому випадку без вірогідної різниці між групами вихідні дані перевищували в 2, 2 рази величини показників практично здорових людей. Конкретні значення сечовини у І групі були 16, 14-1, 2ммоль/л, у ІІ – 17, 02-1, 31 (норма 7, 45-0, 82). На 10-12 день традиційного лікування сечовина знизилась лише на 4, 5%, що не забезпечило достовірної різниці з показниками до лікування. В той час як комплексне лікування дозволило зробити його суттєвим (знизити на 42%), в результаті чого показник став вірогідно меншим,