Вплив спеціалізації на поведінку суддів під час адміністративного судочинства

Тобто можна припустити, що негативні наслідки судової спеціалізації переважають над позитивними наслідками, проте цей висновок було б зроблено передчасно з декількох причин.

По-перше, побоювання руйнування єдності судової системи через відокремленням спеціалізованих суддів від основного суддівського корпусу є актуальним, проте не фатальним явищем. У країнах континентального права (до яких належить і Україна) обов’язково треба проводити координаційну діяльність щодо поширення серед суддів єдності в однаковому застосуванні одного законодавства.

Так, погоджуючись із прибічниками забезпечення однакового застосування законів, зокрема з Р. Гером, Р. Куйбідою та Т. Лесюком, відмітимо, що наявність у державі багатьох судів зумовлює проблему неоднакового застосування судами норм права в подібних ситуаціях. Для вирішення цієї проблеми держави передбачають у своєму законодавстві механізми, які дають можливість уніфікувати судову практику. Найбільш поширеним механізмом є забезпечення однакового застосування судами права діяльності судів вищих інстанцій. У країнах континентальної Європи завдання забезпечувати єдині підходи в застосуванні закону в межах усієї держави покладається на суд касаційної (ревізійної) інстанції. Суд касаційної інстанції, як правило, у державі один; може буде декілька судів, якщо судова система будується за принципом спеціалізації судів. Суд касаційної інстанції формулює правові позиції у своїх рішеннях за наслідками касаційного оскарження рішень судів нижчого рівня. Касаційний перегляд здійснюється лише щодо предмета правильності застосування норм права. Найчастіше думка касаційної інстанції формально не є обов’язковою для суду нижчого рівня, проте якщо суд відхилиться від неї, цілком очевидно, що його рішення в більшості випадків буде скасоване [5].

У зв’язку із цим в Україні застосовуються такий механізми забезпечення єдності судової практики:

• перегляд судових рішень судами вищих інстанцій;
• за наслідками розгляду матеріалів узагальнення судової практики й аналізу судової статистики, надання судами вищих інстанцій методичної допомоги, роз’яснень і рекомендацій для судів нижчого рівня;
• офіційне тлумачення Конституції України та законів України Конституційним Судом України (ч. 2 ст. 147, п. 2 ч. 1 ст. 150 Конституції України) ;
• для доступу всіх до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», ч. 1 ст. 150 Конституції України), зокрема, через оприлюднення текстів судових рішень на офіційному веб -порталі судової влади України (www. court. gov. ua) [6];
• запровадження так званої процедури єдиного порядку здійснення судочинства, яка відноситься до компетенції Верховного Суду України й закріплена в ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Така єдність забезпечується: а) єдиними засадами організації та діяльності судів; б) єдиним статусом суддів; в) обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; г) забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права; д) обов’язковістю виконання на території України судових рішень; е) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; ж) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; з) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування [7].

По-друге, кожен суд існує в середовищі позивачів, адвокатів та інших осіб, які зацікавлені в кінцевих рішеннях своїх справ. Із часом люди будуть шукати шляхи впливу на спеціалізований суд певної сфери, у якій вони заінтересовані, ніж на суд загальної юрисдикції. При цьому регулярна участь у суді юристів і зацікавлених осіб підвищує їх здатність формувати погляди суддів і розвивати відносини співпраці з ними. Інакше кажучи, судова спеціалізація полегшує позивачам досягнення цілей у статусі постійних «гравців» суду. Отже, з урахуванням того, що судді піддаються зовнішнього тиску, певна група осіб буде знаходитися в кращому становищі, коли суд матиме справу тільки з одним правовим полем. Водночас твердження про те, що надмірне зближення суддів з іншими учасниками судового процесу буде «кидати тінь» на суддівську незалежність і безсторонність, є передчасним, оскільки виявлення фактів втручання в здійснення правосуддя є й завжди буде прерогативою правоохоронних антикорупційних органів.

По-третє, у будь-якій сфері права є конкуруючі сторони судового процесу (позивачі та відповідачі), а також адвокати обох сторін. Їх сумарний вплив на суд менш важливий, ніж їх загальний вплив (тобто вплив людей і груп, з одного боку, у відношенні до іншої сторони). У деяких спеціалізованих судах можливості двох сторін формувати перспективну думку суддів