Вплив спеціалізації на поведінку суддів під час адміністративного судочинства

Так, у зв’язку з тим, що суддя місцевого загального суду, який спеціалізується на розгляді адміністративних справ, крім цього розглядає й інші категорії судових справ (кримінальні, цивільні, справи про адміністративні правопорушення), на нього в середньому припадає втричі більше відповідних справ і матеріалів, ніж на суддю окружного адміністративного суду. Більш того, будь який спосіб законодавчого закріплення внутрішньої спеціалізації суддів на вирішенні адміністративних справ є додатковим тягарем для служителів Феміди в місцевих загальних судах. Нікого не цікавить ні факт незакінчення адміністративної судової реформи, ні обсяг навантаження суддів, тобто те, що на одного суддю місцевого загального суду приходиться в середньому втричі більше судових справ, ніж на його колегу окружного адміністративного суду. У зв’язку із цим якість розгляду адміністративних справ місцевими загальними судами залишається на низькому рівні порівняно з окружними адміністративними судами.

Згідно з даними української судової статистики якість розгляду адміністративних справ місцевими загальними судами як адміністративними судами є нижчою порівняно з окружними адміністративними судами. Протягом 2008-2012 рр. апеляційними адміністративними судами в середньому скасовано та змінено, відповідно, 3, 04%, 1, 85%, 10, 3%, 8, 66%, 6, 13% судових рішень окружних адміністративних судів. Разом із тим протягом 2008-2012 рр. апеляційними адміністративними судами в середньому скасовано та змінено, відповідно, 12, 45%, 7, 23%, 6, 6%, 8, 33%, 99, 73% судових рішень місцевих загальних судів як адміністративних судів. Навіть із врахуванням того, що в 2012 р. апеляційні адміністративні суди переглядали судові рішення, ухвалені місцевими загальними судами в 2011 р., середній відсоток скасованих рішень місцевих загальних судів як адміністративних судів є більшим порівняно з окружними адміністративними судами [10]. Пояснюється це тим, що судді широкого профілю мають постійно вивчати різні галузі права, а тому частіше потребують допомоги в дослідженні законодавства держави.

Із цього приводу 27 листопада 2014 р. Комітет Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя в другому читанні розглянув проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень організації судової влади». Однак більшістю голосів комітет вирішив вилучити з проекту закону положення про те, що в місцевому суді може запроваджуватися спеціалізація в межах відповідної судової юрисдикції шляхом визначення конкретних категорій справ для розгляду кожного судді [11].

Таким чином, обмежене знання про негативний чи позитивний вплив спеціалізації на поведінку суддів свідчить про необхідність як для науковців, так і учасників процесу судочинства проявляти обережність під час формування висновку про наявність такого впливу. У питанні щодо запровадження спеціалізації суддів міркування про хороші чи погані наслідки є загальними, оскільки немає достатніх доказів про такі наслідки.

Систематизовані відомості, що підтверджують продуктивність спеціалізації суддів, досить туманні, є тільки часткові дані про фактичну ефективність спеціалізації. Досвід показує, що цей вплив не є прямим, а наслідки спеціалізації не обов’язково проявляються на практиці.

Організація системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації сприяє поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики його застосування. Як наслідок, судді з адміністративного права стають більш компетентними в дорученій їм правовій сфері й отримують відносно великий обсяг позитивних відгуків щодо їх продуктивності. Варто також не забувати про забезпечення єдності судової практики, яка є пріоритетним напрямком розвитку судової систе ми України.

Проте, погоджуючись з М. Й. Вільгушинським, відмітимо, що спеціалізація судів і суддів є обов’язковою умовою підвищення якості судової діяльності. Запровадження спеціалізації (як внутрішньої, так і зовнішньої) є науково обґрунтованою, законодавчо обумовленою вимогою часу, відповідає сучасним потребам суспільства для забезпечення більш ефективного та професійного здійснення захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів [12, с. 11]. Водночас судді адміністративного права, які працюють у межах одного суду, є більш відповідальними за свої рішення, ніж спеціалізовані судді в межах загальної судової гілки влади.

Отже, внутрішня спеціалізація суддів в такому вигляді, як вона є в системі адміністративної юстиції, не може свідчити про ефективність впливу спеціалізації на поведінку суддів, особливо на їх кваліфікацію. У цьому аспекті як оптимальні форми занять щодо підвищення кваліфікації та професійної підготовки спеціалізованих суддів можна проводити постійно діючі семінари з необхідною періодичністю, індивідуальну підготовку для працюючих суддів, стажування у вищих судах, вдосконалювати матеріально-технічну базу судів та інше. Проте можна припустити, що проблема існує не в підготовці кваліфікованих суддів, а у втіленні принципу спеціалізації в організації системи адміністративного судочинства.

 

 

1. Baum L. Specializing courts [Electronic resource] / Lawrence Baum. – Access mode: https: //books. google. com. ua/books? id.
2. Марочкін І. Є. Проблеми доступності судової влади: соціально-правовий аналіз [Електронний ресурс] / Марочкін І. Є., Овчаренко О. М. // Верховний Суд України. На тему дня. – Режим доступу: http: //www. scourt. gov. ua.
3. Висновок №15 від 5-6 листопада 2012 року Консультативної Ради європейських суддів стосовно спеціалізації суддів прийнятий на 13-ому пленарному засіданні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: //www. google. com. ua/url?.
4. Baum L. Probing the effects of judicial specialization [Electronic resource] / Lawrence Baum. – Access mode: http: //scholarship. law. duke. edu/cgi/viewcontent. cgi? article.
5. Гера Р. Забезпечення однакового застосування законів судами. [Електронний ресурс] / Р. Гера, Р. Куйбіда, Т. Лесюк. – Режим доступу: http: //www. pravo. org. ua/files/Sud/4-11-05. doc.
6. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22. 12. 2005 р. № 3262-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/3262-15/print1404799006714365.
7. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07. 07. 2010 р. № 2453-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2453-17.
8. Baum L. Judicial specialization and the adjudication of immigration cases. [Electronic resource] /Lawrence Baum. – Access mode: http: //scholarship. law. duke. edu/cgi/viewcontent. cgi? article=1466&context=dlj/.
9. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України «Про судоустрій України» / А. О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є. В. Фесенко, Н. С. Рудюк [та ін. ]; за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
10. Судова статистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //court. gov. ua/sudova_statystyka/.
11. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень організації судової влади № 0929 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //w1. c1. rada. gov. ua/pls/zweb2/webproc4_2? pf3516=0929&skl=8.
12. Вільгушинський М. Й. До питання реалізації принципу спеціалізації в системі судів загальної юрисдикції [Електронний ресурс] / М. Й. Вільгушинський // Адвокат. – 2012. – № 6. – С. 9-13. – Режим доступу: http: //nbuv. gov. ua/j-pdf/adv_2012_6_1. pdf.