Вплив забруднення атмосферного повітря промислового міста на захворюваність гострою ЛОР-патологією

В результаті аналізу територія міста була поділена на 6 зон з різним рівнем забруднення: від безпечного до дуже небезпечного, що дозволяє більш інтегрально вивчати забруднення різними інгредієнтами і захворюваність населення в даних зонах.

У розділі 4 дається оцінка рівнів захворюваності гострою ЛОР-патологією серед населення м. Дніпродзержинська у визначених зонах за ступенем небезпечності забруднення атмосферного повітря. До гострої ЛОР-патології віднесено такі захворювання, як: ангіни, в тому числі з випотом, риніти, ларингіти, ларинготрахеїти, паратонзиліти, паратонзилярні абсцеси, інфекційний мононуклеоз.

Проаналізувавши рівні захворюваності населення м. Дніпродзержинська в шести визначених зонах з різними рівнями забруднення атмосферного повітря, можна стверджувати, що захворюваність населення гострою ЛОР-патологією значно зростає серед людей, які живуть в умовах забрудненого атмосферного повітря (p<0, 01). Так, якщо захворюваність гострою ЛОР-патологією людей, які мешкають в районах з безпечним рівнем забруднення повітря, прийняти за 100%, то така ж захворюваність людей, які живуть в умовах забрудненого повітря, зростає разом зі збільшенням ступеню небезпечності атмосферного повітря, наприклад, в дуже небезпечній зоні міста – в 3 рази. (Рис. 2). Найбільшу залежність в разі захворювання гострою ЛОР-патологією від забруднення атмосферного повітря виявляли люди віком від 35 років і більше.

З усієї гострої ЛОР-патології найбільший відгук на забруднення атмосферного повітря було встановлено в захворюванні ринітами, ларингітами, ларинготрахеїтами, а також паратонзилітами та паратонзилярними абсцесами, захворюваність якими серед населення міста з різними рівнями забруднення атмосферного повітря відрізняється майже в 2 рази.

Для опису залежності захворюваності від декількох інгредієнтів, що є присутніми в атмосферному повітрі міста, були побудовані багатофакторні моделі. Для них були розраховані бета- коефіцієнти, що дозволяють порівнювати ефективності впливу того чи іншого інгредієнта на зміну захворюваності визначеної нозологічної групи. З усіх досліджуваних інгредієнтів у збільшення захворюваності гострою ЛОР-патологією найбільший «внесок» має аміак, потім у міру значимості впливають: діоксид сірки, пил, фосфорний ангідрид.

В роботі були розраховані критичні рівні для аміаку, які вказують на те, що при перевищенні ГДЗ у 2, 2 рази захворюваність гострою ЛОР-патологією буде вірогідно відрізнятися від фонового значення. В умовах такого й більшого перевищення ГДЗ мешкає більша частина населення міста (52, 1%). Критичні рівні для діоксиду сірки становлять перевищення ГДЗ у 10, 2 рази. За цих умов проживає 99 334 чол., тобто 51, 3% населення. Критичні рівні для пилу дорівнюють таким концентраціям, які перевищують значення ГДЗ у 4 рази. В цій зоні мешкає 62, 4% населення міста. Крім того, було розраховано пороги по сумарному показнику забруднення атмосферного повітря всіма чинниками, який для гострої ЛОР-патології становить перевищення ГДЗ по сумарному показнику забруднення в 1, 74 рази. За таких умов мешкає 56, 4% населення.

За цих умов уникненню розвитку гострої ЛОР-патології повинен сприяти нормальний стан імунної системи. Вивченню стану імунітету населення на прикладі антитоксичного протидифтерійного імунітету сприяв той факт, що у зв’язку з епідемією дифтерії в Дніпродзержинську на протязі 1994-1996 рр. була проведена імунізація більшої частини як дитячого, так і дорослого населення проти вказаної інфекції. Тому було доцільним провести аналіз стану імунітету населення при дії різних рівнів забруднення атмосферного повітря на прикладі імунітету до дифтерії. Визначення рівню імунітету до дифтерії серед дітей (і підлітків) та дорослих проводилося з урахуванням рівня забруднення атмосферного повітря в місцях проживання обстежених. Серед обох досліджуваних груп були отримані подібні залежності. Так, серед населення, яке проживає в зоні з безпечним рівнем забруднення атмосферного повітря, найбільша кількість обстежених мала вміст антитоксичних антитіл 0, 1 МО/мл, що є захисним рівнем циркулюючих антитіл. У людей, які проживають в зоні слабко небезпечного та помірно небезпечного забруднення повітря, вміст антитіл дорівнював 0, 01 МО/мл, тобто був мінімальним рівнем циркулюючих антитіл, які забезпечують деякий ступінь захисту від дифтерії. У мешканців зон з небезпечним і дуже небезпечним рівнями забруднення атмосферного повітря вміст антитоксичних антитіл серед обстежених був < 0, 01 МО/мл, що свідчило про сприйнятливість до дифтерії.

Розділ 5. При надходженні мікроба до верхніх дихальних шляхів людини насамперед вмикається система місцевого імунітету, яка зосереджена в слизових оболонках: антиадгезивні фактори (IgA антитіла, продукти секретів), механічне самоочищення (мукоціліарний транспорт, вимивання, чихання, кашлюк), біоцидні та біостатичні фактори (слина, сльоза), макрофаги епітелію. Але будь-яке порушення нормального стану слизових оболонок знижує їх опірність до інфекції. Майже всі з досліджуваних інгредієнтів (аміак, особливо в сполученні з сірководнем, окисли азоту, ціаністий водень, сірковуглець, фенол, нафталін, формальдегід, фосфорний ангідрид, діоксид сірки) мають місцеву подразнюючу дію, тобто порушують нормальний стан слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. За цих умов велику роль відіграють фактори патогенності мікроорганізмів.

В роботі вивчались здатності мікроорганізмів (коринебактерій та коків) до колонізації у зоні первинного інфікування на прикладі адгезивної властивості, інвазивні здібності за рахунок нейрамінідази, токсигенні властивості на прикладі гемолізинів та гемаглютининів.

Оскільки бактеріологічні дослідження, аналіз яких наведено в даній роботі, були розпочаті у період, коли епідемія дифтерії ще не була ліквідована, то основну увагу при дослідженні клінічного матеріалу від хворих на гостру ЛОР-патологію приділяли мікробному пейзажу за рахунок коринебактерій. Паралельно враховували також деякі інші збудники госторої ЛОР-патології, зокрема стафілококи та стрептококи.

У результаті вивчення факторів патогенності мікроорганізмів на прикладі 809 коринебактерій було встановлено, що фактори патогенності