Вступ до спеціальності конспект лекцій для студентів 1 курсу напряму підготовки 6.050301 «Гірництво»

 

Питання, що розглядаються:

1.Совість. Духовне здоров’я і окультизм. Сектантство.

2.Наркотики.

3.Мудрість людини.

 

1.Совість — особливий морально-психологічний механізм, що діє зсередини нашої власної душі, причепливо перевіряючи, чи виконується обов'язок. Головна функція совісті - самоконтроль. Совість нагадує людині про її моральні обов'язки, про відповідальність, яку вона несе перед іншими і перед самою собою. Совісна людина — це людина з гострим почуттям морального обов'язку, що пред'являє до себе високі моральні вимоги. Совісний ніколи не ставиться до себе поблажливо, запитує із самого себе зі всією строгістю, не шукаючи виправдань. Тихий, але наполегливий голос совісті - наймогутніше знаряддя моральності, він звучить у людині тоді, коли ніякого зовнішнього контролю немає, і суб'єкт, наданий самому собі, здавалося б, міг діяти без усяких обмежень. Однак обмежником безкрайньої свободи виступає саме совість, яка є застереженням і докором з боку власного "я". Совість тривожить особистість, не дає їй морально заснути, змушує її коректувати свої вчинки відповідно до цінностей і встановлень, які існують у суспільстві.

Окультизм - це вивчення окультного, тобто «прихованого» знання. Він може включати такі предмети, як магія, екстрасенсорне сприйняття, астрологія, нумерологія, хіромантія, спіритуалізм, усвідомлені сновидіння і карти таро.

Окультизм принципово стикається з християнством і викликає з боку християнської свідомості різку реакцію щоразу, коли він виступає з релігійними домаганнями підмінити собою релігію, коли він хоче замінити собою християнство. Окультизм, як релігія, є антипод християнства, протилежна християнству релігія.  До окультизму відносить такі напрямки, як магія, сатанізм, спіритизм, теософія, антропософія.

Сектою називається будь-яка група (релігійна або нерелігійна, що відокремилася або нова), що має своє вчення і свою практику, відмінні від пануючої церкви чи ідеології.

 

2. Наркотики.

Для осіб, що вживають наркотики, характерна наявність залежності від препарату. Її поділяють на психічну і фізичну залежності.

У ході вживання до наркотичного препарату спочатку розвивається психічна залежність, а потім фізична. Залежно від речовини, час прийому наркотику, для формування фізичної залежності, може бути різним. 

Психічна залежність зумовлена тим, що прийом певної речовини зв'язується з приємним станом (формується умовний рефлекс) і зберігається протягом майже всього життя. Психічна залежність характеризується суб'єктивним погіршенням стану при відсутності препарату, і відчуттям психічного підйому, задоволення при його отриманні.

Фізична - з тим, що регулярний прийом речовини змінює обмін речовин в організмі людини, що вживає наркотик. Це призводить до значимих його порушень при неможливості своєчасного вживання наркотичного препарату. У результаті виникає об'єктивно реєстрована клініка абстиненції. На відміну від психічної залежності, коли відсутність препарату тільки викликає дискомфорт, але не призводить до порушень роботи органів і систем організму.

Застосування наркотиків веде до деградації особистості.

 

3. Мудрість людини — у здійсненні корекції вчинку на основі результатів його функціонування. Мудрість виявляється і в передбаченні подальших учинків, їхньому плануванні, здійсненні висновків та їх урахуванні в подальшому вчинюванні. Мудрість тому спирається на минуле, будує образ майбутнього та створює сцену для реалізації вчинку в теперішньому.

Мудрість не є всезнайством. Вона спирається на смисл життя, але не зводиться до нього. Вона обирає стратегію поведінки і, не сходячи з неї, реалізується у певному вчинку. Мудрість — це перехід від всезагального до особливого та, зрештою, до одиничного, але такий перехід, в якому не втрачається жодний компонент. Тобто мудрість виходить із певних філософських принципів, аналізує ситуацію, обирає стратегію поведінки і здійснює конкретний вчинок, реалізуючи через нього свій мотив, світогляд, розв'язуючи ситуацію, підтверджуючи свою гідність. Таким є конкретніше смисл мудрості, який починається здалека, з опосередковуючої дії мислення, і завершується опосередкуванням учинкової дії та життєвого призначення даної людини.

Запитання для самоперевірки:

1.Роль совісті у самоконтролі діяльності людини.

2.Окультизм і релігія.

3.Прояви шкідливої дії наркотиків.

4.Ознаки мудрості.

 

Лекція № 8. Роль корисних копалин і гірництва в сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільствах  

 

Питання, що розглядаються:

1.Короткі відомості про гірські породи.  

2.Класифікація запасів корисних копалин.

 

1.Гірські́ поро́ди (рос. горные породы, англ. rocks, нім. Gesteіпе) — природні агрегати однорідних або різних мінералів, утворених за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні.  Як правило, гірськими породами вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід входять також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.

Корисні копалини – природні мінеральні утворення, які за сучасного рівня розвитку техніки можуть використовуватись у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Вивчає гірські породи петрографія.

За походженням розрізняють: магматичні, метаморфічні, осадові гірські породи.

Як об'єкт гірничих розробок гірські породи поділяють на скельні, напівскельні, щільні, м'які, сипучі, зруйновані.

За структурою гірські породи поділяють на кристалічні, приховано-кристалічні, склуваті, порфірові, уламкові.

За текстурою — масивні, пористі, шаруваті.

Гірничотехнічні властивості: міцність, абразивність, твердість, буримість, висаджуваність, збагачуваність.

Відмінною особливістю гірських порід є їх багатоагрегатність, обумовлена тим, що пори та тріщини гірських порід в природних умовах заповнені газами, рідинами або сторонніми породами.

Особливу групу складають органогенні гірські породи — вугілля. Викопне