Вступ України до ЄС

Саме на європейському фінансовому ринку, який сьогодні є найбільшим у світі, Україна може мобілізувати кошти, необхідні для забезпечення макроекономічної стабільності, диверсифікуючи тим самим джерела зовнішніх запозичень.

Перебування України в адміністративно-командній економіці СРСР призвело до хронічної стагнації, результатом якої є тривала руйнівна економічна криза. За роки кризи (1990-1999 рр.) обсяги ВВП скоротився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9, сільськогосподарської на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 раза. Найвідчутніші втрати припали на стартовий етап перехідного періоду - 1991-1994 рр. За цей час обсяг ВВП зменшився на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4, сільськогосподарського - на 32,5%. Були повністю розбалансовані грошова та фінансова системи. Особливо болісними виявилися наслідки найвищої у світі гіперінфляції, яка в 1993 р. досягла 10256%. Дефіцит державного бюджету покривався грошовою емісією НБУ9.

Потрібно було п’ять років напруженої роботи, щоб поступово вивести українську економіку з цього катастрофічного стану. Результати політики, що здійснюється, втілені за два останні роки у високих темпах економічного зростання, стабільності національної грошової одиниці, позитивних зрушеннях у сфері життєзабезпечення населення, поступовому піднесенні його добробуту. За темпами зростання економічних показників у 2000-01 рр. Україна ввійшла до групи країн, які сьогодні лідирують у світі.

Перебування України в ЄС, де діє ринкова економіка з високим рівнем конкурентноздатності, буде стимулючим фактором для макроеномічної стабільності.

Крім того, Україна отримає великі вигоди від запровадження єдиної валюти, що, згідно домінуючих оцінок та очікувань, матиме важливі довготривалі позитивні наслідки. Умовно їх можна розглянути як такі, що відносяться до:

а) мікроекономічних, за своєю природою, подій; 

б) таких, які спричиняються макроекономічною логікою.

Для суб’єктів мікрорівня господарського життя означена подія (введення євро) означатиме зниження собівартості продукції через зниження трансакційних витрат (у зв’язку із зникненням необхідності конвертувати власну валюту на валюти інших країн), а також через більш сприятливий для виробників валютний режим, зокрема зменшення потреб у страхуванні валютних ризиків.

Спрощення ситуації в сфері страхування “знімає” необхідність у цілому напрямі допоміжної підприємницької страхувальної діяльності, наприклад, пов’язаної з хеджируванням валютних ризиків, необхідністю уникати довгострокових відкритих валютних позицій та короткострокових відкритих позицій в більш, ніж потрібних обсягах по валютах інших країн, взагалі менеджментом валютних ризиків та валютного страхування на просторі Економічного та валютного союзу.

Виходячи із органічних закономірностей макроекономіки, таким чином можна буде забезпечити більш оптимальний режим руху капіталів. Конкретніше, можна очікувати на додаткове спрямування капіталів, які знаходяться в обігу, з монетарного ринку до того ж самого реального сектора. Лише однією зі складових такої тенденції мало б постати те, що з’явиться можливість знизити ставку банківського відсотка, а таким чином – забезпечити додатковий приплив коштів до сфери виробництва.

Розвиток конкуренції, посилення її впливу на ціноутворення, посилення державного регулювання суб’єктів природних монополій, підвищення прозорості їх діяльності, формування конкурентного середовища на ринках енергоносіїв, сільгосппродукції, транспортних перевезень, зв’язку, житлово-комунальних послуг, розміщення державного замовлення, централізованих капіталовкладень тощо. Актуалізується необхідність скасування пільг та преференцій окремим суб’єктам господарської діяльності, вирівнювання умов конкуренції на регіональному та місцевих рівнях, удосконалення правових механізмів добросовісної конкуренції. Спроможність держави не тільки визначати, а й гарантувати єдині “правила гри” для всіх суб’єктів господарювання, проводити дієву конкурентну політику є основою інвестиційної привабливості економіки, головним чинником її стабільності.

Додаткові інвестиції в українську економіку. Економічний потенціал ЄС та динаміка його розвитку дають можливість дійти висновку про те, що Європейський Союз являє собою великий ринок збуту виробів та джерело задоволення потреб України в найрізноманітніших споживчих та інвестиційних товарах. До того ж торгівля з ЄС є важливим джерелом надходження вільно конвертованої валюти, дозволяє обмежувати бартер, масштаби якого сьогодні загрожують економічній безпеці країни.

Україна, будучи членом ЄС, матиме значні можливості для динамічного розвитку туристичної та рекреаційної галузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері, так як, на сьогодні, наявний потенціал реалізується недостатньо, оскільки донині немає повноцінної, адаптованої до ринкових умов державної політики розвитку вітчизняного туризму, підвищення його економічної ефективності та пізнавальної цінності. Бракує кваліфікованих кадрів для і роботи в цій новій для нас сфері, держава, по суті, втратила контроль за її розвитком та регулюванням діяльності.

Однією з тенденцій сучасного промислового розвитку є формування виробничо-комерційних ланцюгів, учасниками яких є фірми та підприємства різних країн90. Інтеграція українських виробників у такі ланцюги дасть змогу виходити на нові перспективні ринки збуту, раціоналізувати власне виробництво, гнучкіше реагувати на зміни міжнародної економічної кон’юнктури, забезпечувати стабільний розвиток відповідних виробництв.

Україна належить до промислово розвинених країн світу, має один з найбільших у Європі і структурно розгалужених промислових комплексів. Структура промисловості охоплює базові галузі - чорну та кольорову металургію, хімію та нафтохімію, машино- і приладобудування, легку та переробну промисловість. Серед наукоємних галузей - авіакосмічна, суднобудівна, виробництво військової техніки, важке і сільськогосподарське машинобудування, верстатобудівна та інструментальна, електротехнічна та приладобудівна, виробництво засобів зв’язку, інформатики та складної апаратури, медичного устаткування, радіо-, електронна, автомобілебудівна та ін. В їхньому арсеналі - усі відомі базові технології, що використовуються у світовій промисловості: