+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
11
Мова:
Українська
застосовуються судом негайно після вчинення особою порушення. Цим заходи процесуального примусу відрізняються від санкцій, передбачених адміністративним і кримінальним законодавством, момент реалізації яких перенесений в майбутнє. Заходи процесуального-примусу застосовуються судом шляхом винесення ухвали про їх застосування. В ухвалі про застосування заходів цивільно-процесуального примусу, згідно з положеннями ст. 210 ЦПК України, повинно зазначатись: час і місце її постановлення, прізвище та ініціали судді (суддів – у разі колегіальному розгляді), прізвище та ініціали секретаря судового засідання, імена сторін та інших осіб, які брали участь у справі, предмет позовного провадження, суть питання, що вирішується в ухвалі, мотиви, з яких суд зробив висновки, з посиланням на закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, висновок суду. Потрібно зазначити, що в ухвалі про застосування заходів цивільно- процесуального примусу, окрім реквізитів, установлених у ст. 210 ЦПК України, зазначається також: особа, до якої застосовується захід процесуального примусу, суть правопорушення, а також конкретний захід процесуального примусу.
Під процесуальними діями в розумінні заходів процесуального примусу, зазначеному в ст. 90 ЦПК України, слід сприймати види заходів процесуального примусу, які можуть бути застосовані судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства.
Так, ст. 91 ЦПК України визначає, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід.
Попередження – це роз’яснення порушнику про те, що його поведінка не відповідає встановленим у суді правилам і що йому слід припинити вчинення подібних дій, інакше до нього буде вжито більш суворий примусовий захід [2, с. 240].
Підставою застосування попередження є порушення порядку в судовому засіданні або невиконання розпоряджень головуючого. Попередження не може бути застосовано до особи, якщо порушення виникли поза судовим засіданням.
Закон не визначає дії, які можуть бути кваліфіковані як порушення порядку в залі судового засідання. Як зазначає В. І. Бобрик, у кожному випадку суддя чи колегія суддів, що розглядає справу, керуючись своїм внутрішнім переконанням, вирішує, порушує особа встановлений порядок чи ні [3, с. 18].
Порушення порядку в судовому засіданні або невиконання розпоряджень головуючого може виявлятися і у формі дій, і безділь- ності. Порядок поведінки в судовому засіданні учасників процесу, а також осіб, які не є учасниками процесу, передбачає наявність писаних і неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід дотримуватися в судовому засіданні, а також результат дотримання цих правил. Вони зводяться до виконня розпорядження головуючого та неперешкоджання нормальному ходу судового засідання.
Під видаленням із залу судового засідання розуміють примусове позбавлення особи можливості перебувати у залі судового засідання під час розгляду цивільної справи у суді.
Застосування видалення із залу судового засідання можливо за умови, якщо особу, до якої застосовується засіб процесуального примусу, було належно раніше (під час розгляду справи у залі судового засідання) попереджено головуючим про порушення ним порядку під час судового засідання та про можливість застосування до особи більш жорстких заходів примусу.
Законодавець не встановлює кількість можливих попереджень, винесених головуючим у судовому засіданні. Водночас існують позиції вчених, що суд може застосувати декілька заходів у вигляді попередження за порушення порядку в залі судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого.
Як зазначають О. Кузьменко та О. Панченко, наведене твердження вважається суперечливим, оскільки попередження як захід процесуального примусу обов’язково фіксується в ухвалі суду, а повторне вчинення зазначених дій тягне видалення особи із залу, яке також фіксується в ухвалі. Водночас можливість застосування декількох заходів попередження за порушення порядку в залі судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого виникає, але тільки як профілактичні заходи попереджувального характеру, котрі не є заходами процесуального примусу і застосування яких не фіксується в ухвалі суду [4, с. 33].
Відповідно до вимог Положення про службу судових розпорядників та організацію її діяльності, затвердженого наказом ДСА України від 14. 07. 2011 р. № 112, виконання фактичних дій щодо видалення порушника із залу судового засідання покладається на судового розпорядника.
Як зазначають С. О. Кузніченко та О. О. Кашкаров, у разі винесення ухвали про застосування до особи видалення з залу судового засідання особа зазнає певних негативних наслідків, до яких належать: неможливість заявляти клопотання і відводи, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб [5].
Відповідно до положень ЦПК України, видалення із залу судового засідання може бути застосовано до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх на судовому засіданні. Стаття 26 ЦПК України зазначає, що учасниками цивільного процесу в справах позовного провадження є сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб, у справах наказного та окремого провадження – це заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. Також учасниками цивільного процесу і в справах позовного провадження, і в справах наказного та окремого провадження є інші учасники цивільного процесу. Стаття 47 ЦПК України зазначає, що учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є