Видалення із залу судового засідання як захід процесуального примусу

Що ж стосується інших осіб, присутніх у залі судового засідання, то ч. 1 ст. 6 ЦПК України зазначає, що розгляд справ в усіх судах здійснюється усно і відкрито. Відкритість судового розгляду полягає в тому, що всі цивільні справи в усіх судових інстанціях розглядаються публічно. В судовому засіданні можуть бути присутні усі учасники процесу та глядачі, тобто особи, які не є учасниками процесу. Так, видалення із залу судового засідання може бути застосовано і до осіб, що не є учасниками цивільної справи, але присутні під час її розгляду.

Стаття 92 ЦПК України сформульована так, щоб підкреслити можливість застосування видалення із залу судового засідання до будь-кого із учасників цивільного процесу, зокрема перекладача, свідка, експерта, законного представника чи єдиного захисника. Попри це, законодавець визначає лише ті процесуальні дії, які необхідно вчинити при видаленні із залу судового засідання перекладача. Так, відповідно до ч. 2 ст. 92 ЦПК України, у разі видалення із залу судового засідання перекладача суд оголошує перерву і надає час для його зміни. Реалі- зуючи цю норму, суд уникає порушення законодавства про засади державної мовної політики, а саме – ст. 14 ЗУ «Про засади державної мовної політики», яка зазначає, що особам, які беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача.

Але, на жаль, законодавець не зазначає, чи потрібно вчиняти додаткові процесуальні дії, якщо так, то які, під час видалення із залу судового засідання свідка, експерта, законного представника чи єдиного захисника. Потрібно звернути увагу, що під час видалення із залу судового засідання єдиного захисника порушується положення, закріплене в ст. 59 Конституції України, щодо права кожного на правову допомогу. А у випадку видалення із залу судового засідання законного представника порушується порядок розгляду цивільної справи позовного провадження, а також принцип змагальності сторін. Своєю чергою, під час видалення із залу судового засідання свідка чи експерта порушується принцип повного та всебічного розгляду цивільної справи.

Ураховуючи те, що порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права під час розгляду цивільної справи має наслідком скасування рішення суду (п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України), потрібно наголосити на неможливості застосування такого заходу процесуального примусу, як видалення із залу судового засідання, до єдиного захисника, законного представника чи експерта без учинення додаткових процесуальних дій. Такою додатковою процесуальною дією може бути, наприклад, оголошення перерви до заміни єдиного захисника, законного представника чи експерта.

Інше стосується свідка. Оскільки не завжди є змога замінити його на іншу особу, яка володіє таким же обсягом інформації, яка стосується цивільної справи. Тому такий захід процесуального примусу, як видалення із залу судового засідання, не може бути застосований до свідка до надання ним свідчень без порушення принципу повноти та всебічності розгляду цивільної справи. В зв’язку з цим виникає необхідність у застосуванні інших заходів примусу щодо свідка у випадку повторного порушення ним порядку, під час розгляду справи чи невиконання розпоряджень головуючого. Таким заходом відповідальності може виступати штраф.

Так, відповідно до ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за непідкорення свідка, позивача, відповідача та інших громадян розпорядженню головуючого чи за порушення порядку під час судового засідання, а також учинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, може накладатися штраф.

Водночас у науці цивільного процесу наголошено на різній правовій природі заходів процесуального примусу та мір відповідальності у вигляді штрафу. Як зазначає В. І. Бобрик, у ЦПК України не передбачено можливості застосування процесуальної відповідальності у вигляді штрафу, що є втіленням ідеї відсутності галузевої процесуальної відповідальності [3, с. 21].

Потрібно також зазначити, що ч. 2 ст. 91 ЦПК України наголошує на неможливості застосування до особи кількох заходів процесуального примусу за одне й те ж правопорушення. Це повністю відповідає закріпленому в ст. 61 Конституції України положенню про неможливість притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення.

Висновки. Отже, законодавцю потрібно деталізувати механізм застосування заходів процесуального примусу. Такий захід цивільно- процесуального примусу, як видалення із залу судового засідання, може бути застосовано до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у залі судового засідання під час розгляду цивільної справи, у випадку повторного, зафіксованого в ухвалі суду, порушення ними порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого.

Статтю 92 ЦПК України слід доповнити положеннями про потребу вчинення додаткових процесуальних дій у випадку видалення із залу судового засідання єдиного захисника, законного представника чи експерта, що зумовлено уникненням порушень принципів цивільного законодавства. Це може бути, наприклад, оголошення перерви у судовому засіданні, заміна законного представника тощо.

ЦПК України не передбачає можливості накладення штрафу як міри процесуального примусу або процесуальної відповідальності. Суд має право оштрафувати особу за порушення норм цивільного процесуального права, але лише в межах адміністративної відповідальності.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Коментар до Цивільно-процесуального кодексу України / за ред. В. М. Кравчука, О. І. Угринської. – К. : Істина, 2006. – 944 с.
2. Цивільний процес України: навчальний посібник / кол. авторів; за ред. В. О. Кучера. – Львів: ЛьвДУВС, 2013. – 588 с.
3. Бобрик В. І. Заходи процесуального примусу: порівняльно-правовий аналіз у різних видах цивілістичного судочинства / В. І. Бобрик // Підприємництво, господарство і право. – 2014. – № 10. – С. 16-21
4. Кузьменко О. Особливості застосування заходів процесуального примусу в адміністративних судах головуючим у судовому засіданні / О. Кузьменко, О. Панченко // Право України. – 2008. – № 10. – С. 31-37.
5. Кузніченко С. О. Заходи процесуального примусу передбачені кодексом адміністративного судочинства України / С. О. Кузніченко, О. О. Кашкаров [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Шр: //ізп-jurid. crimea. edu/arhiv/2008/uch_21_n/kuznichkashkar. pdf