Види підкупу як кримінально караного корупційного правопорушення в Україні

 

В. С. Боровікова, С. В. Якимова

 

Досліджено види підкупу залежно від ступеня активності суб’єкта у корупційному правопорушенні, специфіки його повноважень, прав і обо- в ’язків, ступеня очевидності підкупу для осіб, які не є зацікавлені в його вчиненні, ролі держави у регулюванні суспільних відносин, де вчинено підкуп; найбільш корумпованими напрямами управлінської чи господарської діяльності в Україні тощо. Запропоновано якісно нові підходи до розуміння видів активного підкупу як форми психологічного впливу. Узагальнено можливість використання одержаних теоретичних результатів для розробки системних заходів запобігання підкупу.

Ключові слова: підкуп, корупційне правопорушення, види, класифікація, запобігання.

Постановка проблеми. Вперше поняття корупції/корупційного правопорушення було визначено на 34-ій Сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1979 р. у зв’язку з виконанням посадовими особами будь-яких дій або ж бездіяльністю у сфері виконання їх посадових повноважень за винагороду у всякій формі в інтересах того, хто надає цю винагороду, з порушенням посадових інструкцій і без їх порушення [1]. З розвитком суспільних відносин відповідної мімікрії зазнає й такий соціально-правовий феномен, як корупція. Попри глобальний характер явища корупції, поняття корупційного правопорушення має свої особливості, які уточнюються на рівні національного законодавства. Відтак відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» діяння визнається корупційним за таких умов: умисний характер його вчинення; наявність ознак корупції; вчинення діяння відповідним суб’єктом; наявність юридичної відповідальності за його вчинення. Беручи за основу положення Закону України «Про запобігання корупції» та відповідне його тлумачення за редакцією М. І. Хавронюка, зазвичай, вирізняють три форми корупції.

По-перше, корупцією є – використання особою, зазначеною у ч. 1 статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди.

По-друге, корупцією є прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 статті 3 цього Закону.

По-третє, корупцією є схиляння особи до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей [2, с. 21-22; 3].

Загалом підкуп, як кримінально каране діяння, з об’єктивного боку може виражатися в таких альтернативних формах:

• прийняття спеціальним суб’єктом кримінальної відповідальності за підкуп пропозиції неправомірної вигоди для себе або для третьої особи;
• прийняття спеціальним суб’єктом кримінальної відповідальності за підкуп обіцянки неправомірної вигоди;
• одержання спеціальним суб’єктом кримінальної відповідальності за підкуп неправомірної вигоди для себе або для третьої особи;
• пропозиція спеціальному суб’єкту кримінальної відповідальності за підкуп надати йому (їй) або третій особі неправомірну вигоду;
• обіцянка спеціальному суб’єкту кримінальної відповідальності за підкуп надати йому (їй) або третій особі неправомірну вигоду;
• надання спеціальному суб’єкту кримінальної відповідальності за підкуп неправомірної вигоди для нього особисто чи для третьої особи;
• прохання відповідного спеціального суб’єкта кримінальної відповідальності за підкуп надати йому чи третій особі неправомірну вигоду.

Одним з кваліфікованих видів підкупу є вчинення відповідних дій, поєднаних з вимаганням [4, с. 234]. Водночас наведені діяння можна вважати підкупом лише за умови, якщо спеціальний суб’єкт, в інтересах того хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду або в інтересах третьої особи, вчинить будь-яку дію чи утримається від її вчинення, з використанням наданої йому (їй) влади чи службового становища чи повноважень або ж становища, яке особа займає на підприємстві, в установі чи організації або ж вчинить чи не вчинить будь-яку дію, пов’язану з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права.

Отже, підкуп за своїм змістом певною мірою інтегрує усі згадані форми корупції та є одним з найнебезпечніших корупційних правопорушень, за вчинення якого відповідно до законодавства України передбачена кримінальна відповідальність.

Складність і багатоманітність форм виявів підкупу у сучасних умовах створює необхідність комплексного вивчення цього феномену. Відтак неабиякий науково-практичний інтерес становить з’ясування видів підкупу як кримінально-караного корупційного правопорушення. Знання специфіки видів підкупу сприятиме ретельнішому розумінню сутності цього кримінально караного правопорушення, особи- востей його виявів, що забезпечить належне теоретичне підґрунтя для подальшого удосконалення організаційно-правових заходів протидії корупції в Україні.

Стан дослідження. Науковим підґрунтям для сучасних досліджень, які присвячені основним проблемам корупції, стали праці таких відомих зарубіжних дослідників, як С. Роуз-Аккерман, Р. Мертон, М. Олсон, К. Фрідріх, Дж. Най, С. Дж. Пундей, Т. Сиссенер,

С. Шаттенберг та ін. Аналізуючи останні дослідження і публікації в Україні, слід зауважити, що в юридичних науках проблема коруп- ційних правопорушень й зокрема щодо підкупу, почала активно розроблятися у зв’язку з імплементацією стандартів Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи у вітчизняне кримінальне законодавство. Водночас, як правило, розглядалися окремі питання щодо повноти й адекватності такої імплементації. Зокрема, у наукових працях П. П. Андрушка, Л. П. Брич, А. А. Ексанова, М. І. Мельника, О. В. Кришевич, А. В. Савченка, Є. Л. Стрєльцова, М. І. Хавронюка, А. І. Чучаєва, О. Д. Ярошенко та ін., проводився доктринальний аналіз ознак корупційних злочинів, розглядалися питання особливостей застосування антикорупційного законодавства щодо певних категорій осіб, проблемні питання кваліфікації корупційних злочинів, зокрема й підкупу, узагальнювалися численні пропозиції щодо напрямів удосконалення окремих антикорупційних положень кримінального законодавства України. Зважаючи на те, що багато в чому підкуп є так званою «осучасненою