Вигуки сучасної англійської мови (системний та дискурсивний аспекти)

Наукова новизна результатів роботи може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист: 

Вигуки сучасної англійської мови є самостійною частиною мови, перебувають поза основними частинами мови як клас одиниць, що має своєрідний зміст і має семантику, яка може не залежати від контекстного оточення, ситуації. 

Вигуки є одним з найбільш гетерогенних класів мовних одиниць, які об’єднують слова, словосполучення та речення фразеологізованого характеру. Зазначені одиниці переходять до класу вигуків як готові мовленнєві одиниці, втрачаючи при цьому свою членимість, ресемантизуються і десемантизуються, набуваючи значення цілісного вигукового висловлення. Вони зрозумілі кожному членові мовного колективу і належать до метакомунікативних засобів мови.

Вигуки, які мають власну іллокутивну силу, становлять окремий мовленнєвий акт. Вони можуть виконувати функцію організації комунікації, а саме використовуватися для встановлення мовленнєвого контакту, його підтримання й розмикання. Вигуки як окремий мовленнєвий акт можуть входити до складного мовленнєвого акту, до того ж іллокутивна сила вигукового мовленнєвого акту може домінувати над іллокутивною силою пояснювального мовленнєвого акту.

Прагматичні особливості вигуків визначаються їх здатністю реалізувати основні, первинні, і вторинні, похідні, прагматичні значення. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням є, в основному, адресатно-орієнтованими, в той час як вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням – адресантно-орієнтованими. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням відповідають, як правило, основним, прямим значенням вигуків. Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням мають низку значень, які реалізуються тільки в контексті й співвідносяться з прагматичним суб’єктом, виражаючи його емоції та почуття, реакції на зміст висловлення.

Вигукам властива синхронна й потенційна прагматична багатозначність, зумовлена їх здатністю реалізувати кілька прагматичних значень у різних й одних і тих самих мовленнєвих контекстах функціонування. Потенційна прагматична багатозначність вигуків зумовлюється можливістю їх прагматичного варіювання. Іллокутивна сила вигуків однієї групи може транспонуватися в іншу групу, що й спричиняє прагматичний синкретизм.

Відношення прагматичного узгодження з іншими одиницями висловлення і, ширше, дискурсу властиві різним типам вигуків в різних за своєю іллокутивною силою висловленнях. Прагматичне узгодження мовних засобів є важливим для вираження інтенції мовця, ступеня впливу висловлення на адресата, додержання принципу кооперативності спілкування, зв’язку з етикетною стороною спілкування. Прагматичне неузгодження пов’язане з непрямими, похідними прагматичними значеннями вигуків, сприяє перегляду змісту мовних одиниць. Прагматичне узгодження й прагматичне неузгодження зумовлюється не тільки комунікативно-прагматичними типами висловлень, а й інтеракціональними ходами учасників спілкування.

Теоретична значимість дослідження визначається його конкретним внеском у розробку теоретичних проблем функціонування мови, зокрема, внеском у розробку теорії висловлення; вивчення явищ прагматичного варіювання й прагматичного синкретизму, прагматичної багатозначності вигуків та їхнього місця в дискурсі. Результати проведеного дослідження здаються важливими з точки зору подальшого розвитку теорії частин мови, зокрема такого лексико-граматичного класу одиниць, як вигуки. В роботі доведено, що вигуки як особливий розряд мовленнєвих знаків об’єднуються в окрему частину мови внаслідок прагматичного характера їхньої семантики. Виявлені особливості вигуків уявляються істотними з точки зору комунікативної граматики, граматики мовлення, яка “надбудовується” над граматикою мови, етикетизації спілкування. 

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в курсі теоретичної граматики сучасної англійської мови, функціональної морфології, прагматичного синтаксису, в спецкурсах з проблем мовленнєвого спілкування, мовлєннєвого етикету та у викладанні курсу англійської мови. Результати, що були одержані в процесі дослідження, можуть стати в нагоді під час укладання словників англійської мови, зокрема в тлумаченні семантики вигуків, у дослідженнях міжкультурної комунікації, що набуває все більшої актуальності в наш час.

Матеріалом дослідження слугували понад 6100 висловлень, в яких вживання вигуків є прагматично мотивованим. Ці висловлення, що були зібрані методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських письменників ХХ - ХХI сторіч загальним обсягом 10940 сторінок та 7 художніх кінофільмів, становлять діалогічне мовлення персонажів, тобто репрезентоване усне мовлення. Всього проаналізовано 863 вигуки, які включені до глосарія в кінці роботи і перевірені за наявними англійськими лексикографічними джерелами.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях і виступах на міжнародних та українських наукових, науково-практичних конференціях, нарадах: “Прагматичні аспекти функціонування мовних одиниць” (Воронеж, 1991), “Функціональний підхід у теоретичному й практичному мовознавстві” (Мінськ, 1991); на наукових конференціях Інституту філології “Семіотика культури тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004) та “Філологія в Київському університеті: Історія та сучасність”, присвячена 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 6 статтях і 1 тезах конференції. 

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків використаної літератури, лексикографічних джерел, джерел матеріалу дослідження, 3-х додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність, зв’язок роботи з науковими темами, накреслюється мета і конкретні завдання роботи, методи дослідження, наукова новизна дослідження, практичне значення, зазначаються результати дисертації, подається список публікацій.

У першому розділі розглядаються