Вигуки сучасної англійської мови (системний та дискурсивний аспекти)

У другому розділі аналізуються вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням, а саме вигуки-директиви й вигуки-експресиви; вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням; прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм вигуків.

У третьому розділі розглядається місце вигуків у дискурсі, їхні дискурсивні особливості; прагматичні зв’язки з іншими компонентами дискурсу; аналізуються відношення прагматичного узгодження/неузгодження, а також особливості інтеракціональних ходів у процесі спілкування.

У висновках підбиваються підсумки проведеного дослідження й накреслюються шляхи подальших наукових розробок.

Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок комп’ютерного тексту, обсяг основного тексту 183 сторінки, бібліографія включає 300 публікацій, список лексикографічних джерел – 17, список джерел ілюстративного матеріалу - 36. У додатках подається загальний перелік вигуків, які аналізуються в дисертації; а також перелік конвенційно-обумовлених та контекстуально-обумовлених вигуків.

 

 

Розділ 1 “Вигуки в граматичній системі сучасної англійської мови”. Принципи виділення частин мови, зокрема вигуків, основи їх класифікації лишаються спірними питаннями в сучасній лінгвістиці. Їх розглядали російські, українські та західноєвропейські лінгвісти: М.В. Ломоносов, О.О. Потебня, О.М. Пешковський, О.О. Шахматов, Л.В. Щерба, В.В. Виноградов, О.С. Кубрякова, Л.А. Булаховський, І.Р. Вихованець, О.І. Германович; Ф. Амека, Ш. Баллі, Ж. Вандрієс, А. Вежбицька, Е. Гоффман, С. Грінбаум, К. Еліх, О. Єсперсен, С. Карцевський, Р. Квірк, Дж. Ліч, Г. Пауль, Й. Свартвік, Г. Суїт, Л. Теньєр, Д. Уїлкінс, Т. Уортон, В. Ціммер та інші. Проте граматична природа вигуків визначається неоднозначно. Є кілька точок зору на природу й статус вигуків: 1) вигуки перебувають поза поділом слів за частинами мови, оскільки є різнорідними за своїм складом синтаксичним класом; 2) вигуки є частиною мови, але посідають в системі частин мови особливе місце; 3) вигуки є частиною мови, але належать до “часток мови” поряд з прийменниками й сполучниками; 4) вигуки входять до кола частин мови, до розряду повнозначних слів, всередині яких посідають особливе місце, здатні номінувати, мати лексичне значення і виконувати певні синтаксичні функції; 5) вигуки є реченнєвими дейктичними одиницями, емоційними відповідниками судження, відображенням емоційної реакції мовця на позамовну ситуацію і є периферією мовленнєвої системи. Найбільш прийнятною є точка зору Л.В.Щерби та вчених-англістів, що вигуки англійської мови за сукупністю диференціюючо-інтегруючих ознак семантичного й синтаксичного характеру є окремою частиною мови.

Вигуки пов’язані з емоційною, чуттєвою стороною життя людини, їхнє конкретне значення виявляється, як правило, у висловленні й пов’язане з інтенцією мовця. Вони відбивають дійсність у нерозчленованих уявленнях і поєднують емоційне й раціональне.

Вигуки не мають спеціальних морфологічних показників, крім незмінюваності. О.Єсперсен зазначав, що до вигуків належать різнорідні явища, які об’єднуються здатністю їх бути самостійними висловленнями. За складом вигуки поділяються на первісні, непохідні (primary) і похідні, вторинні (secondary). Вперше це розмежування зробив німецький вчений В. Вундт у ХІХ ст., і з того часу більшість вчених визнає цей поділ. Структурно вони є різнорідними і генетично пов’язані з: 1) короткими емоційними викриками, що супроводжуються реакцією індивіда на зовнішні підразники різного характеру (ah, oh, alas, eh, heigh); 2) повнозначними частинами мови (good, come, look, well); 3) словосполученнями (good morning, thank you, excuse me, so long); 4) різними реченнями фразеологізованої структури (how do you do). Проте всі вони характеризуються семантичною неподільністю, є цілісними одиницями, незважаючи на складений характер й навіть роздільнооформленість. Серед них виділяються дві структурні групи: 1) однослівні вигуки, до яких входять первісні, непохідні вигуки типу bah, chut, ouch, tut, й непервісні, похідні вигуки типу cool, bet, damn, greetings, indeed; 2) вигуки, що складаються з двох і більше слів типу my God, blast it, see you, good egg, catch me doing that. Семантичні зв’язки у таких словосполученнях й реченнях дуже тісні, значення випливає з усього словосполучення чи речення. Закріпленість порядку слів у них, особливо ритміко-інтонаційна оформленість у процесі комунікації, викликають у ряді випадків ресемантизацію лексем, які входять до вигукового словосполучення чи речення, що й спричиняє їх перехід до класу вигуків. Процес переходу до класу вигуків тривалий, і не всі одиниці, які в дискурсі виконують роль вигукових висловлень, вже перейшли в цей лексико-граматичний клас. Слід відзначити, що зарубіжні лінгвісти, як правило, аналізують лише однослівні вигуки, які є ядром функціонально-семантичного поля вигуків, а периферія, до якої відносять вторинні вигуки, що складаються з словосполучень і речень фразеологізованої структури, і які, на нашу думку, доцільно назвати вигуковими висловленнями, залишаються поза їх увагою.

Вигуки взаємодіють з іншими частинами мови, які, функціонуючи в певних синтаксичних структурах – словах, словосполученнях і реченнях окремих типів, можуть набувати нових властивостей, що й сприяє переходові цих мовних одиниць до складу іншої частини мови: шляхом конверсії, універбації (good-bye), зрощення (alright > all right), а також за рахунок фразеологічних сполучень.

Вигуки як слова, що несуть переважно прагматичну інформацію, саме в процесі функціонування тісно взаємодіють з іншими лексико-граматичними класами слів на семантичному, морфологічному й синтаксичному рівнях. На семантичному рівні вони можуть набувати значення, властиві іншим частинам мови за ознаками