Вивчення сутності основних фондів підприємства та розробка основних напрямів поліпшення їх використання

 

 

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА 

1.1. Сутність основних фондів, їх склад і структура 

1.2. Методи оцінки, знос і амортизація основних фондів 

1.3. Показники ефективності використання основних фондів  

 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ЗАПОРІЗЬКОМУ АТ «МОТОР СІЧ» 

2.1. Загальна характеристика підприємства 

2.2. Аналіз складу, структури і динаміки основних фондів 

2.3. Оцінка ефективності використання основних фондів на підприємстві 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПОЛІПШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Перехід економіки до ринкових відносин передбачає поліпшення використання різних елементів виробничо-економічного потенціалу країни. Невідповідність між накопиченим потужним потенціалом і низьким рівнем його використання визначає необхідність реалізації комплексу заходів соціально-економічного, технічного, виробничого характеру.

Цілком очевидно, що однією з основних проблем при цьому є підвищення ефективності використання основних фондів як промисловості в цілому, так і конкретного підприємства. Це дозволить вирішити складний комплекс протиріч: прискорити оновлення виробничого апарату і одночасно вивільнити ресурси для збільшення частки народного споживання.

Метою даної курсової роботи є вивчення сутності основних фондів підприємства та розробка основних напрямів поліпшення їх використання.

У роботі поставлені і вирішуються такі завдання:

- визначити роль, суть і структуру основних фондів, методи їх оцінки і показники їх використання;

- провести аналіз складу і використання основних фондів на конкретному підприємстві;

- визначити основні напрямки поліпшення використання основних фондів підприємства.

Об'єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність Запорізького АТ «Мотор Січ».

Інформаційна база дослідження включає бухгалтерську і статистичну звітність підприємства.

 

 

 

Основні засоби – це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого періоду часу як у сфері матеріального виробництва і виробництва послуг, так і у невиробничій сфері. Основні виробничі фонди являють собою один з найважливіших елементів виробництва, їх називають фундаментом економічного потенціалу країни. Здійснення виробничого процесу обов'язково вимагає, крім робочої сили, наявності засобів виробництва, засобів і предметів праці. [1] Основні фонди відіграють величезну роль у процесі праці, вони в своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства. [2] Самі по собі засоби виробництва, в тому числі і засоби праці, не є економічною категорією, а представляють суто фізичну субстанцію, форму існування речей. Як економічна категорія засоби виробництва існують у вартісній формі.

Підрозділ виробничих фондів на основні й оборотні залежить від характеру обороту, способу перенесення вартості на знову створений продукт, а також від способу відшкодування перенесеної вартості. В основі поділу засобів виробництва на засоби та предмети праці лежать техніко-виробничі ознаки, а в основі поділу виробничих фондів на основні й оборотні лежать ознаки економічні.

Основні фонди (ОФ) – це засоби виробництва, які служать протягом тривалого періоду часу (більше року), переносять свою вартість на виготовлену продукцію поступово, частинами, протягом терміну служби та володіють значною вартістю за одиницю (більше 100-кратного встановленого мінімального розміру оплати праці на місяць).

Основні фонди в залежності від характеру участі в процесі виробництва підрозділяються на виробничі і невиробничі засоби (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, культура, освіта та ін.) Невиробничі основні фонди, не є засобами праці. Постійно перебуваючи в обороті, вони не можуть брати участь у створенні нового продукту в якості речового фактора. Дохід, що утворюється від їх використання, відображає перерозподіл вже створених без їх участі первинних доходів. Використання будівель та обладнання невиробничого призначення є процес втрати їх вартості, процес задоволення потреб людей.

Основні виробничі фонди – найважливіша частина матеріально-технічної бази суспільства. Від того, наскільки ефективно вони використовуються, яка їхня віддача, залежить зростання продуктивності праці, національного доходу в тій його частині, яка йде на споживання.

Всі основні фонди класифікуються за економічними ознаками, найбільш важливими з яких є функціональне призначення, інтенсивність зносу і терміну служби, ступінь впливу на роботу підприємства, технічна новизна, ступінь мобільності (рухомі або нерухомі) та ін. Велике значення має також угруповання по галузях народного господарства (галузева структура).

За своїм складом, цільовим призначенням і функцій, виконуваних у процесі праці, основні фонди поділяються на наступне групи і підгрупи. [3]

До першої групи належать будівлі основних і допоміжних цехів, лабораторій, майстерень і т. п. Сюди ж відносяться невиробничі будівлі (службові корпусу, склади, гаражі, депо та ін.), що обслуговують як основне, так і допоміжні виробництва.

До другої групи належать інженерно-будівельні об'єкти, споруди та передавальні пристрої, в тому числі: гідротехнічні споруди – греблі, канали, водосховища, дамби тощо; транспортні та комунікаційні споруди – мости, дороги, шляхопроводи, естакади, тунелі; передавальні пристрої та комунікаційні зв'язки – повітряні лінії електропередач, кабельні лінії, комунікації телефонного та телеграфного зв'язку, трубопроводи різного призначення.

Третя група включає силові машини й устаткування, тобто знаряддя виробництва, призначенням яких є генерування енергії різних видів або її перетворення. В енергетиці сюди