Вивчення сутності основних фондів підприємства та розробка основних напрямів поліпшення їх використання

У четверту групу включаються робочі машини й устаткування, тобто засоби праці, які безпосередньо беруть участь у технологічному процесі, і за допомогою яких робітник впливає на предмет праці. Сюди відносяться весь верстатний парк і технологічне обладнання промислових підприємств. В енергетиці до цієї групи належать дробарки, млини, транспортери, зварювальні апарати і т. д.

До п'ятої групи відносяться вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, в тому числі апаратура для управління, регулювання та контролю за виробничим процесом, засоби сигналізації та диспетчерського управління, лічильно-вирішальне обладнання. Ця частина основних фондів у великій мірі характеризує досягнутий рівень автоматизації виробництва.

Шоста група включає транспортні засоби, що забезпечують необхідні зв'язки між окремими ланками виробництва. Це, перш за все рухомого складу залізничного транспорту, автомобільний парк, тягачі та інші засоби транспорту, які знаходяться у розпорядженні даної промислового підприємства.

До сьомої групи належать інструменти, виробничий і господарський інвентар, які є більше 1 року. Решта інструментів, інвентар, технологічне оснащення через складність їх обліку як основних фондів відносяться до оборотних засобів.

Наведена класифікація основних фондів визначається призначенням і характером їх функціонування у виробництві. Вона дозволяє оцінювати рівень технічної оснащеності, енергоозброєності й автоматизації виробництва. Значення різних груп основних фондів у галузях промисловості далеко не однаково. Це визначається специфікою технології, різним ступенем технічної оснащеності виробництва і низкою інших чинників. [4]

Всі перераховані види основних засобів можуть ставитися до активної чи пасивної частин.

До активної частини основних засобів належать засоби праці, в будь-якій формі впливають на предмет праці або забезпечують цей процес. Основу цієї групи складають машини та обладнання. У сучасних умовах до активної частини основних фондів з достатньою підставою можна віднести і регулюючі прилади та пристрої.

До пасивної частини логічно віднести основні засоби, що створюють умови для виробництва, але не є безпосередньо «виробниками» продукції.

До цієї частини звичайно відносять будівлі та споруди, часто – передавальні пристрої, а також транспортні засоби, інвентар та інше.

Зростання частки активної частини основних засобів дає прямий ефект – збільшення продукції і поліпшення показників діяльності підприємства. Як правило, на нових підприємствах питома вага вартості обладнання в основних фондах вище, ніж на старих.

Не можна обійти увагою й аналіз пасивної частини. В окремих випадках пасивна частина може зростати. Це можливо при переході на випуск такої продукції, яка вимагає особливих умов виробництва (наприклад, по чистоті, вологості, температури повітря), що різко збільшує витрати на будівництво нових виробничих будівель. Зростання пасивної частини основних фондів іноді відбувається за рахунок великих інвестицій у реконструкцію старих підприємств для приведення умов праці у відповідність до сучасних вимог. Однак при інших рівних умовах необхідно прагнути до підвищення частки активної частини основних фондів шляхом установки самого прогресивного обладнання, покращення організації будівельно-монтажних робіт, більш раціонального проектування і т. д.

Зростання активної частини основних фондів є основним резервом підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Економічне значення прогресивних змін виробничої структури основних фондів, а значить необхідність і доцільність управління її зміною, пов'язано із завданням підвищення ефективності основних фондів. [5]

Важливим фактором, що впливає, на структуру основних фондів, є розмір підприємства. На великих підприємствах, як правило, більш високу питому вагу мають машини й устаткування і більш низький – будівлі та інвентар, так як виробнича площа використовується більш раціонально, на ній розміщується більше обладнання, що заощаджує капіталовкладення на будівлях (виробничих площах), спорудах і інвентарі.

На структуру основних фондів впливає форма організації виробництва і його розмір. Так, наприклад, співвідношення між вартістю будівель і обладнання залежить від рівня спеціалізації і кооперування виробництва, правильне розташування обладнання, удосконалення технологічних процесів, впровадження автоматизованих і малогабаритних машин сприяє підвищенню питомої ваги устаткування у всій масі основних виробничих фондів.

Нарешті, структура основних фондів залежить від особливостей даної галузі виробництва. Так, наприклад, різниться структура основних фондів у промисловості та на транспорті, а всередині промисловості – структура основних фондів в обробній та добувній промисловості.

Ознайомившись з роботами різних авторів і виходячи з вище сказаного, можна укласти:

1. Основні засоби відіграють величезну роль у процесі праці, вони в своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства.

2. Основні засоби служать протягом тривалого часу і переносять свою вартість на продукцію поступово.

3. За своїм складом, цільовим призначенням і функцій, виконуваних у процесі праці, основні засоби можна підрозділити на групи, які утворюють структуру основних фондів.

4. Основні засоби в залежності від характеру участі в процесі виробництва підрозділяються на виробничі і невиробничі сфери (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, культура, освіта тощо) і призначені для цілей виробничого споживання.

5. Обладнання, що відносяться до третьої і четвертої груп, прийнято називати активною частиною основних засобів. Його склад визначає виробничу потужність підприємства. У сучасних умовах до активної частини основних фондів з достатньою підставою можна віднести і регулюючі прилади та пристрої (п'ята група).

Інші групи основних фондів відносяться до пасивної їх частини – вони прямо не беруть участь у переробці сировини.

6. Структура основних засобів залежить