Вивчення сутності основних фондів підприємства та розробка основних напрямів поліпшення їх використання

 

 

Основні фонди (ОФ) підприємств оцінюються в грошовому виразі і в натуральних показниках.

Грошовий вираз необхідно для визначення загальної вартості, структури і динаміки ОФ, розрахунку річних амортизаційних відрахувань, собівартості, рентабельності і т. д.

Застосовуються наступні методи грошової оцінки ОФ: за первісною, залишковою і відновної вартості.

Первісна вартість ОФ включає фактичні витрати на їх придбання або будівництво з урахуванням доставки і монтажу в цінах того року, в якому вони були введені в експлуатацію.

Так як в процесі експлуатації величина ОФ підприємства змінюється за рахунок введення нових об'єктів або вибуття частини з них, то первісна вартість ОФ підприємства розраховується на початок року, на кінець року і в середньому за рік.

За первісною вартістю ОФ враховуються в бухгалтерському балансі. Вона служить для нарахування амортизації, розрахунку рентабельності. Але даний метод не дозволяє проаналізувати їх динаміку, не показує дійсну вартість ОФ в даний час. Для цього використовують залишкову вартість

Цей метод застосовується при реалізації ОФ, що були в експлуатації.

Відновлювальна вартість показує, у скільки обійшлося б створення діючих ОФ у сучасних умовах, з урахуванням застосовуваних тепер цін, морального зносу. Тобто, відновна вартість ОФ – це вартість їх відтворення в сучасних умовах. [6]

Основні фонди, як вже вказувалося, характеризуються тим, що функціонують протягом тривалого періоду часу, багатьох виробничих циклів. У процесі використання основні засоби зношуються, що в економічному сенсі означає втрату ними вартості (хоча, як правило, і зберігають свою натуральну форму). [7]

Знос основних засобів підрозділяється на фізичний (матеріальний), що виникає в процесі експлуатації основних фондів або від впливу на них природних кліматичних факторів, і моральний, який буває I і II роду: I – як наслідок зростання продуктивності праці при відтворенні основних фондів, II – у результаті технічного прогресу.

На інтенсивність фізичного зносу впливають ряд факторів: ступінь завантаження основних фондів, кількість змін і годин роботи на добу; довговічність обладнання; якість догляду за обладнанням, усунення шкідливих фізичних і хімічних впливів на засоби праці, своєчасність і якість ремонту; рівень кваліфікації робітників.

У процесі морального зносу основні фонди технічно старіють і стають економічно все менш ефективними внаслідок технічного прогресу і зростання продуктивності праці у відповідній галузі, що виробляє засоби виробництва і втрачають свою вартість до закінчення терміну служби.

В результаті технічного прогресу, починаючи з певного періоду часу, подальше використання фізично ще придатних для експлуатації, але морально застарілих основних засобів може виявитися економічно недоцільним. У зв'язку з цим розрізняють фізичний і економічний терміни служби основних фондів, що визначається відповідно темпами фізичного і морального їх зносу. Моральному зносу в обох його формах піддаються практично всі основні засоби, але різною мірою. Для будівель і споруд він не так інтенсивний, як для виробничого та силового обладнання, засобів механізації та автоматизації виробництва.

Для забезпечення безперервного відтворення основних засобів до моменту їх ліквідації в результаті фізичного та морального зносу необхідно мати грошові кошти, що компенсують початкову вартість цих фондів. Крім того, в процесі експлуатації необхідно виділяти кошти для проведення капітальних ремонтів та модернізації, що забезпечують часткову компенсацію зносу і відновлення вартості обладнання. Для отримання цих коштів до поточних експлуатаційних витрат впродовж всього терміну функціонування основних фондів додаються суми рівні певної частини первісної вартості цих фондів. Ці кошти, призначені для повної заміни фізично і морально зношених основних фондів і часткового відновлення їх вартості в процесі експлуатації, називаються амортизаційними відрахуваннями.

Економічна сутність процесу амортизації основних засобів складається, отже, в тому, що в міру зносу здійснюється планове погашення їх вартості шляхом її перенесення на собівартість виготовленої на даному підприємстві продукції. Вона відображає ступінь зносу ОФ, визначає величину зменшення їх вартості та забезпечує акумуляцію грошових коштів, достатніх для повного відшкодування первісної вартості основних засобів цього підприємства. Таким чином, амортизація є джерелом простого відтворення у колишньому масштабі. [8]

Амортизаційні відрахування – грошовий вираз амортизації, відповідного ступеня зносу ОФ. Вони включаються в собівартість продукції і реалізуються в її продажу.

Для об'єктивного формування амортизаційного фонду необхідна обгрунтована система норм амортизації. Під нормами амортизації слід розуміти певні відсотки від вартості основних засобів. Ці норми повинні бути економічно обгрунтовані, встановлені в централізованому порядку, грунтуватися на єдиній методиці та носити директивний характер. Враховуючи технічний прогрес, що змінюються умови експлуатації основних фондів, норми амортизації повинні періодично переглядатися.

Норми амортизації основних засобів у промисловості можуть бути середніми і диференційованими. Середня норма – це єдина норма в цілому для промислового підприємства чи галузі промисловості; норми встановлюються за окремими видами основних засобів залежно від умов і характеру використання. Останнє краще, тому що строки служби окремих видів основних засобів різні і їх відтворення відбувається по конкретних засобів праці.

Невикористані залишки коштів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають. [9]

Також існує метод прискореної амортизації. Прискорена амортизація є цільовим методом більш швидкого у порівнянні з нормативними термінами служби основних засобів повного перенесення їх балансової вартості на витрати