«Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)

У травні 1613 р., отримавши в оренду від князя Стефана Сокольского корчму, мостове і п’ять млинів, Маєр передає їх у суборенду сокольським міщанам Семену Абрамовичу та єврею Пейсаху. У лютому 1622 р. він же передав у тримання корчму і збір мита на греблі в с. Жоравичах своєму рукодайному слузі Валку, який, однак, не відзвітувавшися, втік до м. Четвертні. У грудні 1622 р. горохівський війт Омелян Никифорович Островський скаржився на Маєра Давидовича, який дав йому за 2000 злотих на рік (від Великодня 1622 р. до такого ж свята 1623 р.) в оренду горілчану корчму, міські млини, а також корчми в селах, що належали до м. Горохова: Старому Горохові, Марковичах, Ранчині та Озерцях «при томъ мыта, капъщшну од пива и меду водлє звычаю давного зо всими тое аренъды пожитъками и приходами и приналежностями», але у грудні позбавив його оренди  . У лютому 1629 р. Маєр орендував у князя Григорія Четвертинського за 3000 злотих на чотири роки у Четвертні та у с. Залюбечу корчми, шинки, млини, мито від прасолів (по 50 толп солі), а від вару пива і від відра меду йому мали платити по грошу. В угоді обумовлювалося право безкоштовно молоти зерно на замкові потреби, а у п’ятницю – на користь міського шпиталя, вказано також, що греблі на р. Стир і ставках зобов’язані ремонтувати міщани і піддані князя. Міщани і селяни Залюбеча мали купувати горілку тільки у Маєра під страхом сплати штрафу у 10 кіп гр. лит. на його користь і такої ж суми на користь князя64.

Ще більший зиск отримував Маєр Давидович, орендуючи окремі села, де він почувався повним господарем. Починав з малого. У 1600 р. він вперше потрапив на сторінки актових книг у зв’язку з орендою на три роки у Миколи Гулевича Дрозденського 1/8 частини с. Дроздева. 1607 р. князь Юрій Вишневецький з дружиною Теодорою Чапличівною віддали йому в оренду села: Собисчичі, Свараш, Колодії, Молчичі, Бабку, Сопачів і Полиці. Термін і сума, на жаль, у документі не вказані. За угодою від 22 серпня 1611 р. львівський підкоморій Станіслав Каменецький з дружиною Богданою Семашківною віддали Маєру в оренду на три роки за 3000 злотих с. Полиці з правом судити і карати селян, окрім тих випадків, де обвинуваченому загрожувала смертна кара. Того ж року він орендував на три роки с. Медведівку у Софії Пацової. Двічі, у 1614 і 1617 рр., Маєр Давидович разом із колківським євреєм Нахімом Абрамовичем орендували на три роки у луцького ключника і підстарости Войтеха Станішев- ського села Чорниж Великий і Малий, Городнів, Красну Волю, Матерки, Острів «зъ рудою, зъ ставом, зо всими того фолварку, двора и сел пожитками». Два села орендував Маєр у 1617 р. – с. Любахи у княжни Софії Вишневецької і с. Навоз у Андрія Корешкоцького. У січні 1617 р. розгорілася суперечка між Маєром Давидовичем і шляхтичем Миколаєм Мілковським за оренду с. Лозки, яке обоє нібито орендували у Олександра Паца. Обопільні звинувачення у побитті слуг і вибитті з оренди закінчилися у квітні 1618 р. укладенням мирової угоди. У 1618 р. Маєр згадується як орендар с. Мстишина. Того ж року до рук Маєра потрапляють на два роки в оренду від Самуеля Марцишевського села Холпнів, Острів і Володковщизна «з двором, людми, чыншами, подводами и зо есими их повинностями, с кгрунтами засеянными и не застяными, з даню медовою и подклетными бортями, с пасеками, с корчмою и млыном, зо всим на все, яко се тая маЬтност в собе мает». Водночас у документі зазначено, що Маєр «яко чоловекъ купецкии, не будучи удоспешоныи сам на тои аренде своей холпневъскои мешкати, урядника своего для порядку вшелякого и дозиранъя робот там зоставил». Цим урядником був Шая Абрамович. 1619 р. Маєр віддав у суборенду Холпнів князю Григорію Четвертинському. Натомість останній у 1621 р. за 1 тисячу злотих віддав йому на чотири роки с. Чолницю, де Маєр «врядника своего [... ] зоставил а подданых на роботу до Горухова выгнал». Щоправда, вже у листопаді князь наслав слуг до села і «вибив» єврея з оренди. Під 1631 р. є згадка про те, що Маєр Давидович спільно з колківським євреєм Іршею орендували села Шепель і Войсеч.

Брати Маєр та Лейзор Давидовичі, тримаючи разом в оренді від Вацлавової Бокієвої (у документі її ім’я не назване, але з інших джерел відомо, що нею була Галшка Козечанка ) села Стрільче і Печихвости, у 1632 р. передали їх у суборенду Юрію Турянському і його дружині Уршулі. За угодою між ними брати «записалися певъною инътеръцизою, же мели при своемъ уряднику а вижу его мл пана Туранъского» зібрати озимини на двох «дворъных» островах «на две части»