+3 8(066) 185-39-18
fкраїн. Кризи 1992 і 1993 років є доказом того, що національна валютна автономія не сумісна з метою забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили й одночасної підтримки фіксованих валютних курсів. Національні інтереси у валютній сфері завжди будуть брати верх над спільними інтересами країн ЄС, поки існує суверенітет на національну валюту.
Необхідність створення Європейського економічного та валютного союзу передбачає необхідність створення умов для його успішного функціонування. Аналіз результатів першого і другого етапів створення ЄЕВС, проведений у цьому розділі дисертації, показав, що одна з основних умов його успішного функціонування – досягнення критеріїв економічної конвергенції – не була виконана повною мірою.
Кризи Європейської валютної системи 1992 і 1993 років свідчать про неможливість проведення країнами незалежної грошово-кредитної політики й одночасного досягнення вільного переміщення капіталу і стабільних валютних курсів у ЄС. Національна валютна автономія є несумісною з метою забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили й одночасної підтримки фіксованих валютних курсів.
Створення ЄВС і введення єдиної валюти надає його країнам-учасницям істотні економічні вигоди у відношенні збільшення прозорості цін, підвищення конкуренції, зменшення трансзакційних витрат, зменшення інвестиційних ризиків, ліквідації невизначеностей і втрат, пов'язаних з коливаннями валютних курсів країн-учасниць валютного союзу. Однак, участь у валютному союзі позбавляє країн-учасниць можливості проводити незалежну грошово-кредитну і валютну політику для стабілізації рівня виробництва і зайнятості. Ця втрата є особливо відчутною, якщо економічні цикли в країнах-учасницях валютного союзу є асиметричними. Країни з ідіосинкразичними економічними циклами втрачають потенційно важливий стабілізуючий інструмент у випадку вступу до валютного союзу.
Запровадження ЄВС приводить до значного зниження трансакційних витрат компаній, перш за все, при здійсненні обмінних операцій з національними та іноземними валютами. Слід чекати певного вирівнювання ставок заробітної платні і структури витрат компаній в різних країнах ЄВС. В країнах ЄВС посилиться конкуренція, і регіони з фундаментально відмінними конкурентними умовами не зможуть довго зберігатися в умовах єдиного ринкового простору з єдиною євровалютою[4, c. 36-38].
3.2 Перспективи розвитку європейської валютної системи
Серед позитивних наслідків утворення ЕВС можна виокремити:
ліквідацію витрат на обмін валют, великі заощадження,
усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків,
покращення планування виробництва, розвиток виробництва в масштабах цілого європейського ринку,
прозорість цін, зростання конкуренції,
поглиблення спеціалізації економік окремих держав-членів,
злиття національних ринків капіталів у єдиний європейський ринок,
євро стане валютою, здатною конкурувати з доларом,
прискорення темпів економічного зростання у державах-членах.
Створення ЕВС дає його членам шанси швидкого розвитку, але несе із собою і загрози, пов'язані із:
втратою можливості державами-членами ЕВС користуватись політикою валютного курсу, відсотковими ставками, а також значною мірою, фіскальною політикою з метою протидії сповільненню економічного зростання,
труднощами у виробленні економічної та монетарної політики, що відповідала б потребам усіх держав-членів (через відмінності у рівнях економічного розвитку),
браком можливостей підтримки ресурсами з бюджету ЄС проблемних регіонів, що могло б компенсувати втрату традиційних інструментів.
Перспективи перетворення євро в одну з ключових валют фінансових і інвестиційних операцій у значній мірі залежать також від сприйняття євро в країнах, що є найбільш пов'язаними з ЄС: країнах Центральної і Східної Європи (ЦСЄ). Інтерес до євро з боку держав ЦСЄ буде залежати від того, наскільки важливими виявляться вигоди єдиної валюти для конкретної країни і чи перебільшать вони переваги долара.
у залежності від орієнтації на євро країни ЦСЄ можна умовно поділити на три основні групи. Угорщина, Словаччина, Словенія і Чехія складають першу, найбільш зацікавлену, групу країн. Ці країни – першочергові кандидати на вступ до ЄС, у яких життєвий рівень є відносно високим, зовнішня торгівля помітно орієнтована на ЄС і особливо на країни ЄЕВС, значним є обсяг торгівлі з ЄС на душу населення. Друга група включає Прибалтійські країни, Болгарію, Румунію і Польщу. Їхня орієнтація на зону євро є менш вираженою: прибалтійські країни в більшій мірі залучені до торгових відносин з Великобританією, Швецією і Данією і залежать від експорту в країни СНД. Країни СНД утворюють третю групу. У Росії і Білорусії розмір ВВП на душу населення є близьким до відповідного показника у країнах Балтії, Болгарії і Румунії, на Україні цей показник є у два рази нижчим, а в Молдавії – навіть у чотири. Європейські країни СНД, за традицією, ведуть інтенсивну торгівлю одна з одною. В усіх цих країнах, крім Молдавії, частка сировинних матеріалів в експорті є великою, внаслідок чого валютна структура пасивів компаній цих країн визначається доларом. Залежність СНД від євро є низькою, і за винятком деяких специфічних сфер, мотивація до негайного переведення зовнішньоекономічних розрахунків на євро практично відсутня[1, c. 41-43].
Незважаючи на те, що інтеграція України в ЄС, принаймні, у найближчі 10 років не уявляється можливою, інтеграційні процеси, що відбуваються в ЄС, безпосередньо вплинуть і на Україну. Цей вплив може бути двоїстим. З одного боку, валютна інтеграція країн ЄС спростить торгівлю і фінансові операції з зоною євро, а надлишок доларів може бути спрямований на підтримку України. З іншого боку, вступ у ЄС країн, що є торговими партнерами України, вплине на торгівлю України з цими країнами. Єдиний зовнішній тариф