+3 8(066) 185-39-18
fЄС, що буде використовуватися в країнах, які вступили до ЄС, зробить українські товари, що імпортуються в ЄС, дорожчими, а отже, і менш конкурентоздатними. Вступ східноєвропейських країн до ЄС вимагатиме введення ними більш суворих міграційних правил. Крім того, перспектива вступу деяких східноєвропейських країн до ЄС вплине на зміну потоків інвестицій на користь країн, що забезпечать потенційний доступ на європейський ринок.
Таким чином, інтеграція України в ЄС є необхідною умовою збереження і розширення ринків збуту, подолання технологічної й економічної відсталості, підвищення інвестиційної привабливості економіки. Якнайшвидше одержання Україною статусу асоційованого члена ЄС надасть їй можливість одержання додаткового фінансування з боку ЄС. Однак, для цього Україна повинна продемонструвати своє прагнення до ЄС і здатність швидкого збільшення свого економічного потенціалу.
Введення євро в одинадцяти країнах Європейського валютного союзу свідчить про позитивні результати економічних та техніко-організаційних процедур та механізмів, розроблених та запроваджених інституціями ЄВСУ. Одночасно це визнання також і високого політичного, економічного та адміністративного рівня тих інститутів ЄВСУ, що зароджуються, зокрема, ЄЦБ та ЄСЦБ, реалізація актуальності та обґрунтованості економічної теорії, яка лежить в основі впровадження євро. В цілому задовільне функціонування системи євро в безготівковій сфері та національних валютних одиниць в готівковій є результатом високого рівня проекту впровадження євро. Це є також доказом того, що ЄВС створила необхідні і достатні передумови для становлення ЄВСУ.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що введення євро не є нейтральною подією в економічному та фінансово-валютному відношенні, що являє собою тільки номінальну заміну валют. Виникнення ЄВСУ призводить до появи євро як світової валюти, до об’єднання національних валютно-фінансових ринків на єдиній основі. Валютно-фінансова інтеграція приведе до координації макро- і мікрополітики в різних країнах, створення зони валютної та економічної стабільності[11, c. 40-43].
Висновки
Валютний союз є досить важливим елементом інтеграційних процесів. Необхідність валютної стабілізації зумовлюється поглибленням взаємозв’язків між національними економіками. В останні роки у світовому господарстві поширюються процеси економічної інтеграції. Найбільшого розвитку ці процеси досягли в Західній Європі в межах Європейського валютного союзу. Дослідивши процес формування ЄВС можна зробити наступні висновки. По-перше, причини розвитку інтеграційних процесів в Європі невід’ємні від змін в світовому господарстві: в кінці 70-х років змінилось співвідношення сил в світі на користь країна Західної Європи і Японії, зростання їх економічної потужності призвело до їх виступів проти валютної гегемонії США. Країни Західної Європи були незадоволені переважним домінуванням американського долара в світовому господарстві. Також їх не влаштовувала система плаваючих курсів, що негативно позначалась на їх зовнішній торгівлі. Так, після розпаду Бреттон-Вудської валютної системи, країни світу постали перед вибором одного з 3-х режимів валютних курсів: фіксованих, плаваючих або введення спільної грошової одиниці. Європа пішла шляхом фіксування валютних курсів. По-друге, фіксування свого валютного курсу може призвести як до виграшу так і до програшу. Це залежить від ступеня інтеграції: чим тісніші зв’язки між країнами, тим більше підходить для них система фіксованих валютних курсів. Саме це і є вихідною ідеєю теорії оптимальних валютних зон, проблематикою якої займалися такі вчені як Манделл, МакКіннон, Кенен, Ваубель та інші. По-третє, згідно з Маастрихтським договором, валютний союз мав бути реалізованим у три етапи. На першому етапі (1 липня 1990 р. – 31 грудня 1993р.) робилися перші кроки у напрямку великої координації економічної політики країн-членів. Кожен із них контролював економіку інших, що гарантувати більш однорідний розвиток.
Перший етап охоплював повну лібералізацію руху капіталів та більш вузьку кооперацію країн Європейського співтовариства у сферах економічної, фінансової та грошової політики. Під час другого етапу, з 1 січня 1994 p. по 31 грудня 1998р., було створено Європейський валютний інститут – попередник Європейського центрального банку. Ціллю другого етапу було досягнути більш стійкого і однорідного розвитку в межах ЄС. Країни члени повинні були працювати в напрямку досягнення критеріїв конвергенції. З початком третього етапу (1 січня 1999 р.) створюється ЄВС, валютні курси членів ЄВС фіксуються один до одного та встановлюються курси перерахунку національних валют у єдину європейську. По-четверте, важливою складовою ЄВС є Європейська валютна система – це визначені правила розрахунків між групою країн-членів ЄС. На сучасному етапі в рамках Європейської валютної системи слід розрізняти два типи валютного регулювання: – щодо валют країн-нечленів ЄС; – щодо валют країн ЄС, які не стали членами ЄВС.
Згідно з Маастрихтським договором, щодо валюти країн-нечленів ЄС було прийнято рішення стосовно валютного курсу на користь режиму вільного плавання, тобто формування валютного курсу євро відповідно до співвідношення попиту і пропозиції на світових валютних ринках. Пізніше було доповнено це положеня тим, що проведення валютних інтервенцій на підтримку курсу євро на світових ринках можливе лише «за надзвичайних обставин», за наявності загрози «значних курсових коливань».
Для інших країн ЄС, які не входять до валютного союзу, діє модифікований варіант механізму валютних курсів Європейської валютної системи, так званий МВК II. У межах МВК II ці країни здійснюють прив'язку курсів своїх валют до євро з урахуванням діапазону коливань ±15%. Якщо валюти цих країн виходять за межі діапазону, їхні центральні банки та ЄЦБ зобов'язані вжити захисних заходів, але за умови, що при цьому не порушується мета цінової стабільності. Із започаткуванням ЄВС євро став важливою складовою міжнародної валютної системи. По-п’яте, засади монетарної політики країн ЄС розробляються Європейською системою центральних банків (ЄСЦБ), а головні повноваження отримав Європейський центральний банк (ЄЦБ). Основні завдання ЄСЦБ:
- розробка та реалізація грошової політики; – проведення валютних операцій;
- зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;
- сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;
- підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки директив та здійснення наглядових функцій за діяльністю кредитних інституцій та із забезпечення цінової стабільності.
ЄЦБ підпорядковується меті дотримання грошової стабільності в Європі. По-шостє, міжнародна роль євро визначається виконанням таких функцій:
- валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб) ;
- валюти міжнародних депозитів та інвестицій (міжнародний засіб нагромадження вартості) ; – резервної валюти центральних банків;
- валюти прив'язки, або «якоря» (використовується іншими країнами для прив'язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною). По-сьоме, розширений Євросоюз може стати найбільш значним ринком збуту українських товарів та джерелом українського імпорту і стати для України головним торговельним партнером.
Список використаної літератури
Бегг Д. Вопросы формирования валютной политики ЕВС // Вопросы экономики. – 1999. – № 1. – С. 33-50
Валовая Т. Европейская валютная система: учбовий посібник/ Т. Д. Валовая,. – М. : Финансы и ста-тистика, 1996. – 135 с.
Вірван Л. Нова валюта старої Європи: перспективи розвитку // Банківська справа. – 2000. – № 3. – С. 36-38
Вірван Л. Нова валюта старої Європи: перспективи розвитку //Банківська справа. – 2000. – № 3. – C. 36-38
Вовчак В. Перспективи світової економіки у контексті запровадження євро //Вісник Національного банку України. – 1999. – № 1. – C. 17-19
Денисенко М. Грошово-кредитна діяльність банків: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Микола Денисенко, Володимир Кабанов, Любов Худолій, ; Європ. ун-т. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. – 338 с.
Долгов С. Единая валюта стран Европейского союза-евро: проблемы и перспективы //Деньги и кредит. – 1998. – № 7. – C. 29-44
Домрачев В. Міжнародні банківські розрахунки: Навчальний посібник/ Володимир Домрачев, ; Європ. ун-т. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. – 88 с.
Журавка Ф. Євро- нова валюта Європейського економічного і валютного союзу //Банківська справа. – 1999. – № 4. – C. 38-40
Константинов Ю. Две интеграции – два валютнофинансовых механизма: громадсько-політична література/ Ю. А. Константинов,. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 301 с.
Кузнєцов О. В. Аналіз порівняльних переваг євро відносно до долара та координація міжнародної валютної політики // Вісник Київського університету імені Т. Шевченка. – 1999. – Вип. 13: Міжнародні відносини. – С. 40-43
Лисенко О. У долара незабаром з»явиться конкурент //Галицькі контракти. – 1998. – № 50. – C. 22-23
Міжнародні організації: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Мін-во освіти і науки України; Ред. Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Зіяд Кутайні,. – 2-ге вид., переробл. і доп.. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 439 с.
Мітрі Ж. Ю. Становлення Європейського валютного союзу та його вплив на міжнародні ринки капіталів. – К., 2000. – 19с.
Мітрі Жорж Юсеф. Європейська валютна спільнота: здобутки та втрати // Вісник Київського університету. – Міжнародні відносини. Вип. 7. Ч. ІІІ. К. : Київський університет, 1997 – С. 94-98.
Мітрі Юсеф. Валютний союз – основні напрямки перспективного розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць – Вип. 3. Ч. І. – К. : Київський університет, 1997 – С. 50-56.
Рокоча В. Західна Європа на шляху до валютного союзу //Банківська справа. – 1997. – № 6. – C. 31-36
Селінков С. Валютна інтеграція західноєвропейських країн та ії наслідки для України // Банківська справа. – 1999. – № 5. – С. 25-28
Уайт У. Европейский валютный союз и евро: влияние на европейскую банковскую систему //Проблемы теории и практики управления. – 1998. – № 5. – C. 67-70
Фомін С. Платіжний союз чи історичний програш //Віче. – 2000. – № 5. – C. 101-115
Шнирков О. І., Кузнецов О. В., Кульпінський С. В. Міжнародні валютні угруповання. – К. : ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2000. – Ч. 1: Європейський валютний союз. Конспект лекцій. – 152 с.