Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти

а також юридичні сентенції, відібрані методом суцільної вибірки з текстів французьких історичних хронік. Загальний обсяг складає 850 юридичних сентенцій.

Актуальність дослідження. Необхідність дослідження юридичних сентенцій у контексті юридичної мови викликано недостатнім їх вивченням у лінгвістиці. Це зумовило необхідність проведення комплексного лінгвістичного аналізу такого специфічного виду юридичного дискурсу, як юридичні сентенції, що охоплює як змістовий, так і формальний аспекти, а також вивчення їхніх особливостей як у синхронії, так і у діахронії.

Проведення такого дослідження набуває особливої актуальності в історичному контексті розбудови і впорядкування Української держави, тенденцій до її інтеграції у Європейську спільноту, що вимагає вивчення і врахування історичного досвіду, мовних і соціокультурних традицій держав світового рівня, зокрема Франції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Представлене дослідження виконано на кафедрі французької філології факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у руслі міжкафедральної комплексної теми “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01).

Головною метою дослідження є визначення ролі і місця юридичних сентенцій у складі французької мови взагалі і юридичного дискурсу зокрема, а також їх комплексний лінгвістичний аналіз, що зумовлює вирішення наступних завдань:

дослідити онтологічну сутність і історичні фактори виникнення та функціонування ЮС у французькій мові;

окреслити коло основних комунікативно-прагматичних характеристик функціонування ЮС як паремійних висловлювань;

проаналізувати художньо-стилістичні особливості юридичних сентенцій.

Методика дослідження, зумовлена поставленими завданнями, має комплексний характер. Історичний метод вивчення та критичного аналізу архівних матеріалів, а також порівняльно-історичний метод аналізу “звичаєвих правил” латинського та французького походження – першоджерел юридичних сентенцій, дозволив дослідити їхню онтологічну сутність. Метод конструктивного пояснення семіотичних фактів – юридичних сентенцій, а також функціональне їх пояснення для визначення спрямованості інформаційного повідомлення, стали основою семіотичного дослідження. Для здійснення семантико-смислового аналізу ЮС використовувався метод текстової семантизації, методи зіставлення текстового змісту і комунікативної інтенції, метод інтерпретації контексту з метою виявлення побічних та прихованих смислів кожного висловлювання, елементи методу дистрибутивного аналізу синтагматичного ланцюга висловлювання, а також методи статистичного опрацювання результатів. Метод лінгвістичного спостереження, опису і логічних висновків щодо характерних для цього виду паремій стилістичних маркерів забезпечив дослідження художньо-стилістичних особливостей юридичних сентенцій.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що уперше юридичні сентенції у французькій мові, які стали об’єктом окремого лінгвістичного дослідження, було виділено із загального масиву паремійних висловлювань, (яке у французькій мові доти було факультативним, а в українській і російській мовах ніколи не проводилося). Результатом цього дослідження стало цілісне представлення ЮС як особливого типу паремійних висловлювань у складі юридичного дискурсу, які розглянуто у сукупності онтологічних, комунікативно-прагматичних та художньо-стилістичних ознак.

У роботі вперше висвітлюється питання щодо “звичаєвого” характеру походження юридичних сентенцій у французькій мові.

Розроблено такі власні типології і класифікації: за ступенем ізоморфізму ЮС з сучасними юридичними текстами; за ступенем семантичної кореляції ЮС з юридичними реаліями; за видами суджень, що їх містять ЮС; за типами синтаксичних одиниць, що ЮС являють структурно; за типом еліптичної транспозиції компонентів ЮС; типологічна класифікація явища паронімічної атракції на матеріалі ЮС.

У зв’язку з високим ступенем кодифікації формальних і смислових компонентів юридичних сентенцій, вивчення останніх у контексті юридичної мови має теоретичну значущість. Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни можуть стати внеском до теорії французької лексикології, пареміології і стилістики, а також до історії французької мови та семіології. Основні аспекти дослідження можна екстраполювати на інші види паремійних висловлювань (різномовні зокрема) з точки зору методології і аргументації.

З огляду на велику роль французької мови у практиці міжнародних відносин, дослідження юридичних сентенцій у її складі має практичну цінність. Щодо академічної сфери, то результати дослідження можуть бути використані у викладанні історії французької мови, стилістики і пареміології, а також у спецкурсах з семіології, прагматики, лінгвістики тексту. Їх можна також використати у курсі ділової французької мови.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології факультету іноземної філології Київського університету імені Тараса Шевченка у 1995-2001 рр. Загальні та окремі результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції “Наукова спадщина Ю. О. Жлуктенка” (до 85-річчя доктора філологічних наук професора Ю. О. Жлуктенка, Київ, 2000 р.) та Всеукраїнській науковій конференції “З ХХ в ХХІ століття”, присвяченої 90-річчю доктора філологічних наук професора Андрія Білецького (Київ, 2001 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у чотирьох публікаціях у фахових виданнях.

Положення, що виносяться на захист:

1. Юридичні сентенції у французькій мові є особливим історично впорядкованим типом паремійних висловлювань усного походження, які формулюють і, з точки зору семіотики, позначають “звичаєві правила”.

2. Юридичні сентенції є елементами особливого коду, приналежними до окремої системи з власним значенням, що формально являють собою автономні конструкції, вводяться до певного дискурсу і мають особливі синтаксичні, семантичні, прагматичні і сигматичні характеристики. Сукупність цих характеристик зумовлює співвідносність повідомлення з конкретними референтними й інтерпретаційними системами та рецептивною ситуацією, в межах якої реалізується взаємозв’язок змісту і форми.

3. Майже всі юридичні сентенції у французькій мові, в залежності від мети й аспектів їхнього вживання як мовних знаків, виконують такі прагматичні функції: інформативну – формування певної концепції розуміння, оцінну –