Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти

ЮС, прагматичною настановою яких є переконання у помилковості думки або судження: “Aliéné n’aliène”, ”Nul ne peut s’enrichir au détriment d’autrui”;

ЮС-зобов'язання: “La veuve ne doit pas supporter les frais de deuil de son mari”;

ЮС-метафори: “Grasse cuisine, maigre testament”.

У третьому розділі – “Стилістична характеристика юридичних сентенцій” – досліджуються художньо-стилістичні засоби реалізації юридичних сентенцій як різновиду художнього (поетичного) висловлювання, що вивчаються більше з огляду на поетичні інтенції адресанта, ніж з точки зору художніх засобів як таких.

В юридичній сфері спілкування співіснують різні типи текстів, серед яких тексти офіційно-ділового характеру (законодавство, робочі документи офіційних організацій тощо), і такі, що наближаються до поетичних, до яких ми залічуємо юридичні сентенції. У мові ЮС тенденції наукового і художнього стилів існують одночасно, а їхньою взаємодією пояснюються різні аспекти семантичного значення, синтаксичні конструкції, тощо. Суттєво збігаючись за прагматичним завданням досягнення чіткості та лаконічності висловлення думки з текстами наукової юридичної мови, з точки зору добору мовних засобів реалізації ЮС кардинально відрізняються від текстів законодавства.

При перекладі (за умов відсутності еквівалентного варіанту сентенції у складі мови, на яку він робиться) поетичне, а часто і наукове значення сентенції втрачається: “Qui prend les lettres de noblesse déclare d’où vient sa richesse” – “Хто бере вірчу грамоту про аристократичне походження, (той) виявляє джерело походження свого багатства”, а це свідчить про те, що на відміну від тексту офіційно-ділового стилю, ми не можемо буквально перекласти судження сентенції, підпорядковане поетичним законам, без деяких втрат значення. Його елементи естетично значимі, мають певний художній смисл та підпорядковані певному художньому завданню.

До художньо-стилістичних особливостей юридичних сентенцій ми відносимо: специфічну синтаксичну структуру фрази; порядок слів як засіб організації ритмізованої структури; поетичну та концептуальну метафору, паронімічну атракцію, а також засоби лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів, що входять до складу висловлювань.

Особливістю синтаксичної конструкції юридичних сентенцій, як індикатора їхньої приналежності до корпусу поетичних висловлювань, є стислість, яка призводить до досягнення лаконічності висловлювань, зумовленої насиченістю змісту сентенцій. Саме у таких висловлюваннях, як ЮС, ми знаходимо найяскравіший приклад гармонійного співвідношення форми та змісту.

Довжину юридичних сентенцій ми вважаємо одним з характерних синтаксичних параметрів, що є щільно пов’язаним із їхньою семантикою та прагматичним і стилістичним навантаженням. Аналіз кількісного складу синтагматичного ланцюга юридичних сентенцій виявив, що до його складу входять від одного до вісімнадцяти компонентів, причому найбільша кількість сентенцій складається з п’яти, шести або семи слів. Поступове кількісне збільшення компонентів тягне за собою зменшення ступеню поетичності висловлювання, їхнє “розчинення” у загальному масиві точних юридичних визначень і, таким чином, призводить до часткової, а у деяких випадках, навіть повної втрати сентенціями свого особливого статусу. З іншого боку, обмеженість висловлювання 2-3 мовними компонентами надає ЮС особливого маркованого статусу.

За типами синтаксичних одиниць, що вони являють структурно, визначено чотири різновиди юридичних сентенцій:

фрази (складносурядні або складнопідрядні) : “Qui veut faire cession, doit confesser lа dette en jugement et en personne”;

прості речення з обома головними членами: “Le juge est sensé connaitre le droit”;

прості речення з еліпсисом дієслова-присудка: “Voix d’un, voix de nul”;

вставні паремійні конструкції: de facto (de fait), de jure (de droit).

Компоненти юридичних сентенцій пов’язані між собою через співвіднесеність їхніх синтаксичних структур. Доцільно говорити про два типи такого зв’язку: ланцюгоподібний та паралельний, який є домінуючим. Перший передбачає структурну співвіднесеність компонентів через послідовне розгортання одного з них: “Qui est propriétaire du sol est propriétaire jusqu'au ciel et jusqu'au entrailles de la terre”. Такі висловлювання стилістично наближаються до загального масиву юридичних текстів.

У сентенціях з паралельним розміщенням компонентів зв’язок між ними відбувається завдяки повторенню синтаксичної структури попереднього композиційного компоненту фрази у наступному, а також чіткому їх паралелізму: “Autant de mariages|, |autant de ménages”. Завдяки рівномірному повтору подібних мовних одиниць такі сентенції найчастіше являють собою ритмовані конструкції: “Ne dote qui ne veut”, “Ami au prêter, ennemi au rendre”. Симетрична структура сентенції часто підтримується лексичною антитезою: “Résolu le droit de celui qui transmet, résolu le droit de celui qui reçoit”, особливість якої полягає в тому, що вона існує не лише на семантичному, а також на морфологічному і на синтаксичному рівнях, що надає висловлюванням особливої експресивності.

Хоча сентенції взагалі характеризуються сталістю фразеологічного значення, наявність у складі юридичної сентенції еліптичної транспозиції компонентів робить їх спроможними до варіативності, яка призводить до розширення асоціативних рамок повідомлення. Відправник повідомлення заохочує його адресата самостійно, шляхом абстрактного та логічного мислення зробити контекстну заміну елементу в еліпсисі на той, на який може бути спрямована його комунікативна інтенція. Ми розрізняємо юридичні сентенції з вербальною, номінативною еліптичною транспозицією компонентів, а також ЮС з еліптичною транспозицією службових елементів.

До ЮС з вербальною еліптичною транспозицією компонентів відносяться сентенції з еліпсисом дієслова, найчастіше широкого значення (être, avoir, donner, тощо), або модальних дієслів (devoir, falloir, тощо) у позитивній або негативній формі, які легко відновити навіть без звернення до контексту: “Les droits [sont] à ceux qui veillent; à ceux qui viennent trop tard, [restent] les os”. Особливість семантики таких висловлювань у