Юрисдикція адміністративних судів України

 

2.1 Місцеві суди

2.2 Апеляційні суди

2.3 Вищий адміністративний суд України

2.4 Верховний Суд України

 

 

Актуальність теми. Можливості захисту прав і свобод людини в Україні з моменту прийняття країною незалежності значно розширені, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань може не тільки громадянин України, а й іноземець, і особа без громадянства. Ефективний захист таких прав і свобод забезпечують суди. Не випадково Конституція України поширила юрисдикцію судів на всі правовідносини, які виникають у державі, і надала кожному право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Судовий захист прав і свобод здійснюють суди загальної юрисдикції і Конституційний Суд України, можливості якого обмежені відсутністю у громадян права оспорювати до органу конституційної юрисдикції відповідність Конституції України положень нормативно-правових актів, що обмежують чи порушують їхні права. Надання їм такого права значно посилить національні правові засоби захисту прав і свобод людини і громадянина, що на сьогодні, зважаючи на питання євроінтеграції, зумовлює актульність проблеми визначення юрисдиції адміністративних судів і проблем у цій галузі.

Адміністративні суди визнаються спеціалізованими судами, які становлять певною мірою відокремлену підсистему, структуровану ланку в єдиній судовій системі України, їх створення не обмежується організаційно-технічними засобами, а потребує передусім правового врегулювання питання їх компетенції. Ці суди будуть складовою судової системи держави, яка забезпечує вирішення спорів та інших правових питань з усіх правовідносин, що виникають у державі, тому створення адміністративних судів супроводжуватиметься переглядом повноважень існуючих судів.

Щодо встановлення компетенції адміністративних судів у країнах Євросоюзу, то спостерігаються різні підходи до визначення обсягу їх повноважень: обмежений або розширений, конкретний чи бланкетний, шляхом наведення переліку повноважень або шляхом заборони розглядати окремі справи. Наприклад, адміністративно-процесуальний кодекс Естонії до компетенції адміністративного суду відносить: вирішення публічно-правових спорш, крім тих, щодо яких законом передбачено інший порядок розгляду; надання дозволів на здійснення адміністративних дій у передбачених законом випадках; вирішення інших справ, віднесених законом до його компетенції. До певної міри обмеженим є визначення компетенції адміністративних судів у новому проекті Адміністративного процесуального кодексу України, внесеного народними депутатами України В. Мусіякою, Т. Стецьківим, В. Стретовичем. Наведений у ньому перелік повноважень складається з семи позицій, зокрема про заборону розглядати окремі спори. Натомість проект Адміністративного процесуального кодексу України містить перелік встановлюючих повноважень з вісімнадцяти позицій, а також чотирьох пунктів, які передбачають виключення окремих спорів з юрисдикції адміністративних судів.

Безумовно, розширений перелік повноважень адміністративних судів дає змогу особі, права якої порушені чи оспорюються, швидше визначитися, до якого суду звернутися по захист. Крім того, це зменшує вірогідність спорів щодо підсудності певних категорії справ, тому компетенція адміністративних судів не повинна встановлюватися бланкетною нормою. Навпаки, вона має охоплювати всі можливі види спорів у відповідній сфері.

Мета роботи – проаналізувати питання юрисдикції адміністративних судів України відповідно до чинного законодавства і окресилити притаманні цьому питанню проблеми.

Об’єктом дослідження у роботі є ланка адміністративного судочинства України.

Предмет дослідження – юрисдикція, тобто повноваження і компетенція адміністративних судів України від найнижчої ланки – місцевих судів, до найвищої – Верховного Суду України (Палати в адміністративних справах).

Відповідно до мети, об’єкта і предмета роботи встановлено наступні завдання:

визначити поняття і описати систему судів загальної (адміністративної) юрисдикції;

проаналізувати юрисдикцію адміністративних судів за інстанціями;

окреслити спірні питання меж адміністративної юрисдикції і можливі шляхи їх вирішення.

Джерельну базу виконання роботи склали, перш за все, законодавчі акти України, зокрема, Закон України “Про судоустрій України” та Кодекс адміністративного судочинства України, які регулюють, зокрема, питання компетенції судів різної інстанції в судовій системі України. Крім того, проблемі визначення юрисдикції у системі адміністративного судочинства присвячені праці А. Карнарука “Організація діяльності та юрисдикція адміністративного суду”, “Функції адміністративних судів в умовах адміністративно-правової реформи в Україні”, А. Неугоднікова “Юрисдикція адміністративних судів” та ін. Проблемні питання визначення меж юрисдикції адміністративних судів на різних ланках систсеми загального судочинства розкриваються у стаття Р. Куйбіди “Межі адміністративної юрисдикції: спірні питання”, Б. Свиридова “Організація адміністративної юстиції: окремі проблеми, що виникають на законодавчому рівні”, І. Череватенко “Юрисдикція адміністративних судів: проблеми та перспективи” та І. Самсіна “Побудова української моделі адміністративного судочинства: теоретико-практичні проблеми”.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, загальний обсяг роботи складає 31 сторінку.

 

 

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

І. Систему судів адміністративної юрисдикції складають (додаток 1) :

місцеві суди;

апеляційні суди, Апеляційний суд України;

Вищий адміністративний суд України;

Верховний суд України. [9, c. 11]

Місцеві суди – це місцеві загальні суди, а також місцеві господарські та