Загально-кримінальна корислива злочинність

Професійною вважається також діяльність кишенькових злодіїв, які крадуть усе, що є на людині або при ній. Це один з високолатентних злочинів, тому їх відсоток серед зареєстрованих крадіжок незначний – до 5%. Кишеньковий злодій вчиняє щомісяця близько 25 результативних крадіжок. Половину цих злочинів злодії вчиняють у групі. Це відбувається переважно в міському транспорті, магазинах, на ринках: 75% – у години пік; 80% потерпілих – жінки.

Кишенькових злодіїв розрізняють за способом крадіжок:

«писаки», «писальщики», «технарі» – розрізають одяг, сумки гострими предметами (найчастіше заточеною монетою) ;

«ширмачі» – вчиняють крадіжки під прикриттям різних предметів (плащів, сумок, букетів) ;

«риболови» – крадуть із сумок і кишень за допомогою гачків;

«хірурги» – працюють за допомогою пінцетів;

«трясуни», «ручники» – виштовхують предмети з кишень, сумок точними ударами;

«щипачі» – працюють групою в натовпі;

«сумочники» – крадуть з дамських сумок;

«дубила», «верхівники» – крадуть з господарських сумок.

Особливу корпорацію крадіїв становлять викрадачі ікон, творів мистецтва, орденів і медалей («антикварщики»). Більшість викраденого вони продають за кордон. Розрізняють крадіїв цінностей з музеїв, приватних колекцій, квартир, церков; крадіїв «на довір'ї», скупщиків краденого («купців») ; посередників; оцінників («комісіонерів») ; контрабандистів з міжнародними зв'язками; ростовщиків, які використовують «вибивал» для повернення ссуди. Усі вони добре оснащені технічно і багато з них обізнані в антикваріаті.

Існують ще такі види крадіжок: у гуртожитках, готелях, на робочих місцях, у роздягальнях, кафе, ресторанах, банях, театрах, на пляжах, у сільській місцевості.

Шахрайство вчиняють двома способами: через обман або зловживання довірою, тобто повідомлення завідомо неправдивих відомостей або приховування обставин, що вводять потерпілого в оману.

Шахрайські дії різні за характером. Розрізняють близько 50 видів шахрайства. Поруч з «вічними» видами злочинних професій з'явилися й нові:

• розповсюдження незабезпечених «цінних» паперів;
• «оформлення» документів для виїзду за кордон;
• обдурювання при продажу автомобілів, будинків тощо («кидали») ;
• продаж фальшивого антикваріату, коштовностей як справжніх («фармазон») ;
• продаж фальшивих квитків: залізничних, проїзних, лотерейних тощо;
• обдурювання під час гри в карти, наперстки («катали»), гральні автомати («лохотрон») ;
• обдурювання через гадання, знахарство, «наукові» поради і консультації;
• обдурювання при продажу валюти («ломщики») ;
• обдурювання під виглядом продавця («лялькарі») або жениха (шлюбні аферисти) ;
• здійснення незаконних обшуків з видаванням себе за працівників правоохоронних органів («розгон») ;
• «збирання» коштів для благодійних цілей, організації екскурсій, а також штрафів, податків, митних зборів тощо;
• видавання себе за видатних і відомих людей (вчених, кореспондентів тощо), що потрапили у скрутне становище, або виконують розпорядження родичів і знайомих потерпілих.

Під час здійснення цих та інших шахрайських дій злочинці використовують фальшиві документи, «кукли», фальшиві коштовності, формений одяг тощо.

Предметом шахрайства є гроші (85%), цінні речі, іноді нерухомість.

Особливо небезпечним своєрідним видом шахрайства є фальшування грошей.

Питома вага шахрайства серед злочинців проти приватної власності невелика – близько 5%. Але шахрайство високолатентне, бо багато потерпілих не подають заяв про вчинення шахрайства, тому що їхня поведінка небездоганна – від злочинної до смішної в очах інших; потерпілі не усвідомлюють себе ошуканими; не розраховують на те, що міліція зможе повернути втрачене, або не хочуть пояснювати походження втрачених цінностей.

Серед шахраїв багато «гастролерів» і рецидивістів. Чимало з них постійно «працюють» над своїм іміджем і поведінкою. Вони, як правило, мають риси товариськості, артистичності, рішучості у своїх вчинках, можуть зосередити увагу співрозмовників, зацікавити їх, справити приємне враження. Багатьом шахраям притаманні витончена хитрість, вміння прикидатися й здатність до перевтілення.

Грабежі. До відкритого заволодіння майном без насильства належать здебільшого зривання капелюхів і виривання сумок. Проте переважна більшість грабежів і, звичайно, розбої вчиняються з насильством, яке стає дедалі зухвалішим. Часто злочинці застосовують вогнепальну і холодну зброю, вбиваючи потерпілих або наносячи їм тяжкі тілесні ушкодження (серед злочинів грабежі становлять близько 5%, розбої – близько 1, 5%).

До характерних видів грабежів і розбоїв (корисливо-насильницьких злочинів) належать такі:

• вуличні («гоп-стоп») – у малолюдних місцях, на вулицях, у парках, скверах, найчастіше у вечірній час, у під'їздах і ліфтах (здебільшого на жінок) ;
• напади на касирів, продавців у магазинах, працівників в офісах (часто із застосуванням зброї) ;
• напади на водіїв «таксі» та інших, що погодилися «підвезти» (часто пов'язані з вбивством) ;
• напади на громадян у їх власних оселях з проникненням під виглядом почтальонів, працівників комунальних служб, міліції, з дорученням від родичів і співробітників («громили»).

Часто злочинці діють групами, у масках, застосовують зброю, тортури.

Вимагання (рекет) виражається у вимозі передати злочинцю особисте майно потерпілого; право на майно, наприклад з оформленням договору дарування; вчинити певні дії майнового характеру, наприклад знищити боргову розписку або заповіт; «прийняти» захист, заступництво, протежування з боку рекетирів за велику винагороду; взяти «своїх» на керівну або фіктивну роботу на фірму.

Зброєю вимагачів є погроза скалічити або вбити потерпілого, його родичів або близьких або поєднана з викраданням людей, в тому числі дітей – «кіднепінг» (при підозрі затримання вбивство може бути вчинено) ; погроза знищити цінне майно, застосування вибухів; погроза розголошення ганьбливих відомостей, а здебільшого розголошення про злочинну діяльність (метод Остапа Бендера).

Дрібний рекет здійснюється практично в усіх