Загально-кримінальна корислива злочинність

Вимагання високолатентне, бо залякані рекетирами люди здебільшого бояться звертатися до міліції.

Вбивства з корисливою метою вчиняються під час розбійних і бандитських нападів й через інші обставини: з метою позбутися кредитора, комерційного конкурента, жінки, якій сплачуються аліменти, потерпілого, якому сплачуються гроші у зв'язку з каліцтвом, тощо.

Відомі випадки вбивства потерпілих, що самотньо проживають у приватизованих приміщеннях, після укладення з ними договору згідно зі ст. 425 Цивільного кодексу України про довічне утримання з подальшим переходом житла після смерті до другої сторони договору.

Вбивства вчиняються і на замовлення. Раніше такі факти траплялись у зв'язку з бажанням позбутися жінки, чоловіка або співмешканця. Тепер такі вбивства вчиняються до конкурентів у легальній або злочинній діяльності («розбірки»).

До злочинних професій належать також забезпечувальні послуги, які надають лихварі, «розвідники», навідники, «контррозвідники», охоронники, скупувачі краденого і його перепродувачі.

У розглядуваному виді злочинності переважають чоловіки. Жінки мають великий відсоток серед шахраїв (30-40%), крадійок «на довірі», «підсидчиць», проституток, які часто є навідницями, пособників – переховувачів злочинців і краденого.

Багато злочинців не мають певних занять або працюють «випадково». Високим є спеціальний рецидив. Часто рецидивісти перебувають на нелегальному становищі, бо розшукуються за раніше вчинені злочини.

Особливим є контингент найманих убивць – кілерів. «Корпорації вбивць» в Україні не існує, а тому наймані вбивці різняться за грошовими можливостями замовника і колом його зв'язків. Частину вбивств на замовлення вчиняють особи, які не мають «необхідної підготовки». У результаті іноді потерпілі уникають смерті через поранення або навіть без них. Трапляється, що кілери вбивають «не того». Але є й прояви (їх менше) «високої професіоналізації». Людину без фізичної охорони можна вбити будь-де: на вулиці, у домі, натовпі. Тих же, хто їздить тільки на автомобілі з охоронцями, «дістати» набагато складніше.

Тенденції корисливої злочинності проти приватної власності:

• різке зростання (абсолютне й відносне) у 1990-1995 рр.
• З початком стабілізації в 1996 р. подальша укоріненість, певне зниження показників;
• «омолодження»;
• зростання вагомості жінок;
• поява нових видів злочинів – рекет, кіднепінг, «піраміди» тощо;
• зростання спеціалізації злочинних угруповань;
• підвищення рівня професіоналізації і спеціального рецидиву.

2. Характеристика особи загально-кримінальних корисливих злочинів.

Типологія злочинців проти приватної власності така:

• випадкові (нестійкі) – не мають стійкої паразитичної антигромадської орієнтації, виявляють корисливість, бажання задовольнити потребу в алкоголі («завіятись»), не відстати від друзів; у частини мотивом є забезпечення себе і близьких найнеобхіднішим;
• ситуативні – такі, що вчиняють злочини за сприятливих обставин, не здатні утриматися від спокуси (грабіжники, крадії на пляжах, у гуртожитках тощо) ;
• злісні – професіонали або такі, що наблизились до них, мають паразитичний погляд на своє місце в житті, визнають злочинне середовище як своє, сприймають його субкультуру, значна частина має судимість, характерна підготовка до вчинення злочину, сформована антигромадська установка;
• особливо злісні – злочинна еліта («вори в законі», «авторитети», «відморозки»), якій властиві особлива злочинна укоріненість, злочинна філософія, призирство до норм загальнолюдської моралі, ненависть до правоохоронних органів.

Властивості більшості злочинців проти приватної власності такі:

• корисливо-споживацьке прагнення до паразитичного існування за рахунок злочинного вилучення майна громадян;
• стійка деформація свідомості, нігілістичне ставлення до законів, перекручування суспільних принципів і моральних правил життя, некритична і завищена оцінка себе як особи;
• укорінення розпусти (алкоголізм, вживання наркотиків, захоплення азартними іграми, випадкові статеві стосунки).

 

3. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини.

Стан злочинності загалом і окремих її видів багато в чому відображує ситуацію, що складається в суспільстві. Особливо це стосується корисливої злочинності. Усунення або блокування негативних процесів одразу ж позначається на уповільненні темпів поширення злочинності, її стабілізації й навіть зниженні.

До основних негативних чинників (причин), що детермінують корисливу злочинність на рівні макросередовища, належать такі:

• економічного характеру – різке зниження обсягів виробництва, відплив коштів за кордон, нестача енергоносіїв, пов'язані з цим безробіття, високі для більшості людей ціни, несвоєчасне отримання заробітної плати тощо;
• соціального характеру – різке розшарування суспільства з дуже великим діапазоном від бідності до багатства;
• морального характеру – підвищення соціального напруження у суспільстві; втрата поняття недоторканості чужого майна; активізація антисоціальних приписів виправдовування моральності посягання на приватне майно (будь-що взяти «свою частку») ; збільшення кількості людей, готових здійснити злочин з метою первісного накопичення капіталу, «утримання на плаву», а для значної частини – грошей на алкоголь і наркотики (кількість цих категорій збільшується) ;
• правового характеру – правова система не повною мірою відповідає вимогам дійсності, має багато «пробілів», неефективність профілактичних заходів злочинності;
• організаційного характеру – остаточно не приведені у відповідність з вимогами структури правозастосовчих органів, які ведуть боротьбу з корисливою злочинністю, вони мають недостатній рівень забезпечення матеріальними, технічними засобами, а також кадрами.

До суттєвих негативних чинників, що детермінують корисливу злочинність на рівні мікросередовища, належать: негативне побутове оточення, пияцтво, крадіжки тощо. Подекуди майбутній злочинець не в змозі протистояти тиску обставин мікросередовища.

Усе викладене призводить до формування корисливо-паразитичної мотивації, потягу до «красивого життя», зневажливого ставлення до чесної праці, яка такого «життя» не може дати, вирішення, що злочинний шлях не тільки не гірший за чесний, а й такий, якому потрібно віддавати перевагу, бо тільки в такий спосіб можна або «вибитися в люди», або мати гроші на задоволення пристрастей, низький рівень культури й моральності, глухота до чужої біди.

До недоліків у роботі правоохоронних органів належать такі:

• відсутність подекуди глибокого аналізу оперативної обстановки на місцях;
• недостатня взаємодія служб щодо профілактичної діяльності в цьому напрямі;
• недоліки у використанні підрозділів патрульно-постової служби і в роботі чергових частин;
• недоліки в боротьбі з алкоголізмом, поширенням наркотиків, утриманням домів розпусти, проституцією, збутом краденого;
• невелика кількість житла, узятого під централізовану охорону;
• слабка індивідуально-профілактична робота з особами, раніше засудженими за корисливі злочини або схильними до їх вчинення;
• недостатня робота з населенням щодо профілактики віктимної поведінки;
• повільне відродження ефективних форм залучення населення до профілактики злочинів (загонів самоохорони будинків, дач, стоянок автомобілів, човнів тощо) ;
• недоліки у провадженні дізнання і слідства, слабке використання результатів попереднього слідства у профілактичній роботі.

Серед інших умов, що сприяють розглядуваним злочинам, зазначимо такі:

• зниження захищеності житла, освітленості вулиць, кількості діючих телефонів-автоматів;
• примітивізм або відсутність технічних засобів попереджу вального характеру – замків, протиугінних засобів, переговорних пристроїв тощо;
• можливість подекуди виробляти зброю на робочих місцях і вдома;
• відсутність контролю за майном громадян на виробництві, у гуртожитках, санаторіях, готелях тощо;
• віктимна поведінка потерпілих – безтурботливе ставлення до укріплення домівки, охорони автомобіля, перебування в небезпечних місцях, часто в нетверезому стані; довірли вість (купівля фальсифікованих товарів, гра на вулиці вазартні ігри, впускання до квартири незнайомих людей).

До того ж потерпілі часто не бажають з різних мотивів співпрацювати з міліцією, подавати заяву про скоєний злочин, з'являтися на виклик до міліції тощо.

4. Попередження корисливих злочинів.

Вирішальну роль у зниженні кількості корисливих злочинів повинні відігравати загальносоціальні заходи, спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища у країні, а також заходи виховного, правового і організаційного характеру.

Спеціальні профілактичні заходи передбачають таке:

• упровадження оперативного диспетчерського зв'язку жеків з метою контролю за допомогою технічних засобів завходами в під'їзди, підвали, на горища тощо;
• встановлення охоронної сигналізації (як централізованої, так і регіональної), переговорних пристроїв, поліпшення якості замків;
• належне освітлення вулиць, подвір'їв, під'їздів;
• організація платних автостоянок, кооперативних гаражів, стоянок, човнів;
• організація за допомогою працівників жеків та міліції груп самоохорони, залучення платних охоронців будинків (зокрема консьєржів), дачних ділянок тощо.

Наприклад, у Франції функціонує асоціація «Сусід допоможи сусіду». Сусіди встановлюють між собою локальний зв'язок, по черзі чергують у під'їздах, наглядають за квартирами сусідів, коли хазяїв немає вдома.

До функцій правоохоронних органів належать такі:

• систематичний аналіз оперативної обстановки;
• організація взаємодії різних служб;
• удосконалення організації охоронних служб із залученням формувань громадськості й урахуванням особливостей
• криміногенної ситуації в мікрорайонах; перевірка місць збирання злочинних елементів;
• профілактична робота з п'яницями, наркоманами, бродягами, проститутками, особами, схильними до корисливих злочинів, що мають задокументовані дрібні крадіжки, «дрібні» грабежі в неповнолітніх тощо;
• профілактична робота з раніше засудженими, подання їм допомоги, активне використання можливостей адміністративного нагляду; недопущення формування злочинних груп;
• рішуче застосування заходів адміністративного і кримінального впливу до правопорушників, що дає значний профілактичний ефект щодо їх оточення;
• своєчасне реагування на сигнали і заяви громадян про дрібні крадіжки, підозрілу поведінку окремих осіб тощо;
• рішуча боротьба з незаконним виготовленням зброї на виробництві-й у навчальних закладах, незаконне її зберігання, продаж, викрадання тощо;
• максимальне використання можливостей правової пропаганди, інформаційно-виховних заходів: доведення до населення способів вчинення окремих злочинів, особливо з урахуванням сучасної ситуації, рекомендації щодо поведінки у квартирі, на роботі, в готелі тощо; інформації про охорону квартир (встановлення спеціальних замків, «вічок» на дверях тощо) ; застосування протиугінних пристроїв, маркування частин автомобіля, човна, цінних речей тощо;
• організація цільових рейдів і оперативно-профілактичних операцій «Квартира», «Гастролер», «Нічне місто» тощо для боротьби з крадіями, шахраями, грабіжниками із залученням громадськості; перекриття каналів збуту краденого, місць концентрування злочинних елементів тощо;
• активне створення громадських формувань для забезпечення охорони житла, дач, огородних ділянок, гаражів, стоянок, човнів тощо; створення оперативних громадських формувань для боротьби з кишеньковими та іншими крадіями;
• продумане використання пошукових груп для кваліфікованої боротьби з квартирними, автомобільними крадіжками, кишеньковими та пляжними злочинцями, шахрайськими проявами тощо;
• індивідуальна робота дільничних інспекторів міліції з мешканцями будинків, двірниками, ліфтерами, поштарями щодо виявлення підозрілих осіб, злочинців, які перебувають у розшуку, тощо;
• робота зі службовими особами щодо освітлення вулиць і приміщень, улаштування гардеробів в організаціях, установах, встановлення телефонів тощо;
• удосконалення слідчої роботи з цією категорією справ, обов'язкове внесення подань у відповідні інстанції за підсумками слідства.

Як свідчить практика, активна профілактична робота дає позитивні результати.

У багатьох містах активно функціонують пересувні оперативно-пошукові групи, які попереджують квартирні крадіжки. Через поштовиків розповсюджуються пам'ятки населенню, як устерігати квартиру від посягань.

Позитивно впливає на ситуацію з квартирними крадіжками охорона будинків силами мешканців будинку або найнятими охоронцями. Основне завдання охоронців полягає у своєчасному виявленні підозрілих осіб, що потрапляють у поле зору, і негайне повідомлення про них телефоном черговому районного відділу внутрішніх справ, який направляє на місце оперативну групу.