Зародження економіко-теоретичних знань

Нечесна конкуренція – це нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушенні суб'єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Найпоширенішими методами нечесної конкуренції є такі:

Неправомірне використання позначень товару іншого виробника. Це здійснюється шляхом копіювання зовнішнього вигляду товару, найменування, фірмового знака, упаковки та інших позначень, які можуть привести до змішування його з товаром конкурента. В такий спосіб покупці низькоякісної підробленої продукції піддаються обману. А до фірм, чия продукція підроблена, падає довіра споживачів до їх продукції, у них звужується ринок збуту, знижуються прибутки.

Дезінформація споживачів про товар. Вона виявляється в неправдивих відомостях про властивості свого товару: якість, сорт, безпечність використання, термін зберігання, приховані дефекти тощо.

Компрометація товарів конкурентів* Вона здійснюється шляхом поширення у будь-якій формі, у т. ч. і через порівняльну рекламу, неправдивих, неточних або неповних відомостей про властивості товарів своїх конкурентів. Звичайно, така інформація завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.

Тиск на постачальників ресурсів і банки, щоб вони не укладали, або розривали договори на постачання конкурентам сировини, матеріалів та надання кредитів.

Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці про діяльність суперника – конкурента. До цього можна також додати й економічне шпигунство.

Переманювання провідних спеціалістів фірм-конкурентів шляхом підкупу, встановлення вищих окладів та надання різних пільг.

Іноді деякі нечесні методи конкурентної боротьби переростають у кримінальні злочини: шантаж, підпали, вибухи, убивства.

Все це зумовлює необхідність втручання держави в регулювання та усунення неприпустимих форм конкурентної боротьби.

Конкуренція виконує низку функцій. Найважливіші з них такі:

Функція регулювання. Для того, щоб вистояти у боротьбі, товаровиробник має пропонувати вироби, які користуються пріоритетним попитом у споживача (суверенітет споживача). Тому і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.

Функція мотивації. Для товаровиробника означає шанс і ризик одночасно:

підприємства, що пропонують кращу за якістю продукцію чи виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

підприємства, що не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання у вигляді збитків чи витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності, але і дає змогу розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їх ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

Функція контролю. Конкуренція обмежує та контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати ціну. В той же час конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Що більш досконала конкуренція, то більш справедлива ціна.

Політика в області конкуренції покликана опікуватися тим, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип оптимальної інтенсивності конкуренції в якості цілей політики в області конкуренції припускає, що:

• технічний прогрес щодо виробів і процесів швидко впроваджується (інновація під впливом конкуренції) ;
• підприємства гнучко адаптуються до мінливих умов, наприклад схильності споживачів (адаптація під впливом конкуренції).

25. Суперечності ринкової економіки.

Развитие рыночной экономики сталкивается с рядом противоречий:

• рыночная экономика не способна полностью удовлетворять потребности в социальных благах (услуги здравоохранения, образования, культуры, охраны окружающей среды) ;
• циклический характер экономического развития (экономика циклична) ;усиление социально-экономической дифференциации (разделение на бедных и богатых) ;
• рост монополистических тенденций (создаются монополии).

Для разрешения или смягчения этих противоречий служит государственное экономическое и социальное регулирование. Государство в рыночной экономике обеспечивает обществу социальные гарантии.

В натуральной экономике есть только один субъект, принимающий экономические решения. Все остальные индивиды подчиняются воле этого субъекта. Субъект может делегировать право принятия отдельных решений другим индивидам, только если они будут делать это в соответствии с его системой ценностей. Отношения между исполнителями различных функций иерархизированны и строятся на принципе подчинения власти авторитета, а не на принципе равноправия. Соответственно, координация действий между исполнителями решений субъекта основана не на обмене равными ценностями, а на директивных командах, в которых доминируют натуральные показатели. То есть все остальные индивиды служат средствами для реализации воли и целей субъекта. Сам субъект планирует свою деятельность и оптимизирует ее на основе своих ценностей, путем сопоставления ценностей продуктов и ресурсов, минимизации затрат и максимизации результатов.

В рыночной экономике общество представляет собой единый экономический организм, состоящий из взаимодействующих между собой частных субъектов. Однако общество с рыночной экономикой не обладает экономическим самосознанием, коллективной волей и разумом экономического субъекта. Решения частных субъектов, принимаемые на основе сопоставления индивидуальных и общественных ценностей, координируются стихийным рыночным механизмом. Соответственно, стихийно формируются общественные экономические ценности и пропорции товаро-денежных потоков. Индивидуальные решения принимаются на основе сопоставления индивидуальных оценок и рыночных цен. Функционирование рыночной экономики есть совокупный результат решений, принимаемых частными субъектами – фирмами, домохозяйствами и государством (которому делегировано право принятия экономических решений по некоторой группе вопросов). Отношения между частными субъектами строятся на равноправии, взаимной выгоде и эквивалентном обмене ценностями. Но отношения внутри хозяйств частных субъектов строятся