товаро-денежных потоков с помощью различных фискальных, монетарных или институциональных «стимуляторов и депрессантов» уже давно представляет собой необходимый атрибут современной экономики. Но регулирование такими методами порождает свои «провалы рынка». Поэтому спор между сторонниками и противниками регулирования рынка идет не о том следует или нет вмешиваться в рыночный процесс, а о том, в какой степени вмешиваться. Ибо недостатки «свободного» рынка никто не отрицает. Спор возникает только по поводу того, больше или меньше недостатков у регулирования. Другими словами, противоречие возникает между знанием того, что регулировать рынок необходимо, и незнанием того, как это делать.
Пошук
Зародження економіко-теоретичних знань
Предмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
273
Мова:
Українська
Естественно, чтобы знать как регулировать рынок эффективно, надо знать, как происходит его саморегулирование. Однако мейнстрим не дает исчерпывающего объяснения этого процесса. Поскольку саморегулирование рынка происходит с помощью системы цен, то и регулирование должно осуществляться в первую очередь с помощью системы цен, а не внешних стимуляторов и депрессантов, которые блокируют механизмы саморегулирования. Функция регулирования – это не подавление рыночного саморегулирования и его замена внешним воздействием на процессы, а наоборот, содействие ему путем ограничения чрезмерных стихийных отклонений от нормального протекания этого процесса. При этом регулирование цен должно происходить в соответствии с рыночными законами их формирования. Но как они формируются?
Рыночные цены представляют собой средние величины от множества индивидуальных цен, по которой совершаются конкретные единичные сделки. Эти рыночные цены как средние экономические параметры, существующие в тот или иной момент, обуславливают экономические решения и действия индивидов. Они служат для них ориентирами для принятия индивидуальных решений. Однако в каждой данной сделке индивид, кроме самих рыночных цен, учитывает и те условия, в которых ему приходится функционировать. Помимо общеэкономических условий (экспансия или рецессия, инфляция, безработица, общественные настроения оптимизма или пессимизма и т. д.), индивиды учитывает и условия, уникальные для каждого из них. У каждого из них различные потребности, производственные возможности, сравнительные преимущества, каждый из них специфическим образом реагирует на изменения одних и тех же общеэкономических условий и т. д. Поэтому в каждой конкретной сделке индивидуальные цены в той или иной мере отклоняются от средних рыночных цен. Соответственно, то множество индивидуальных цен, которое будет сформировано в результате индивидуальных отклонений от существующих рыночных цен, в целом будет отражать изменения в потребностях и производственных возможностях общества. При этом оно будет отличаться от того множества индивидуальных цен, средними от которых являются существующие рыночные цены.
26. Державне регулювання ринкової економіки: необхідність і суть.
Сучасна ринкова економіка є продуктом тривалої еволюції товарно-грошових відносин та держави як одного з найважливіших інститутів регулювання суспільних відносин. Тривалий час розвиток економічних систем, які базувалися в основному на приватній власності на засоби виробництва та загальному характері товарного виробництва, регулювалися, за образним висловом А. Сміта, «незримою рукою» ринкових сил. Йдеться про такі складові ринкового механізму регулювання економіки, як конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція і таке інше.
«Незрима рука» ринку об'єднує виробництво і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво задоволенню особистих та суспільних потреб у формі платоспроможного попиту. Ринкові механізми спрямовують обмежені ресурси суспільства на виробництво тих товарів, яких воно найбільше потребує, примушує виробників застосовувати найефективніші комбінації засобів виробництва і робочої сили, сприяє використанню новітніх досягнень науково-технічного прогресу, розробці та впровадженню нових технологій. Однак механізми ринкового саморегулювання економіки забезпечують ефективний розподіл обмежених ресурсів тільки в ідеальних умовах. Розподіл ресурсів, коли жоден із суб'єктів ринку не може поліпшити свого становища без того, щоб не погіршити становище інших суб'єктів, називається ефективним (оптимальним) за Парето. У процесі функціонування і розвитку економіки досить часто виникають ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує оптимального (за В. Парето) використання обмежених ресурсів. Ці умови породжують виникнення цілого ряду соціально-економічних проблем, які не можуть бути вирішені за допомогою механізмів ринкового саморегулювання, що потребує державного втручання в економіку.
Серед них слід виокремити те, що тенденція до встановлення рівноваги, яка забезпечується дією цього механізму, прокладає собі шлях через постійне порушення цієї рівноваги. До того ж, відбувається порушення не тільки рівноваги на окремих ринках, але й загальної макроекономічної рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Ринкова економіка є динамічною, але недостатньо стабільною системою. Ця макрое-кономічна нестабільність ринкової економіки проявляється у нестійких темпах економічного зростання і циклічному характері розвитку, недо-використанні ресурсів та неповній зайнятості, нестабільності загального рівня цін та інфляції. Хоча ринкові механізми саморегулювання у кожному конкретному випадку можуть подолати кризові явища в ринковій економічній системі, однак у цілому для неї характерні періодичні коливання обсягу валового внутрішнього продукту, зайнятості населення, цін та ін. Вони є наслідком дії не тільки зовнішніх факторів, а, насамперед, результатом недосконалості ринкового механізму.
Дія конкуренції, яка є рушійною силою ринкового механізму, поряд з дією інших факторів, призводить до концентрації і централізації капіталу, що створює сприятливі умови для монополізації виробництва і обігу, або олігополії. Це дає змогу обмеженій кількості підприємців концентрувати у своїх руках значну економічну владу, встановлювати монопольні ціни і привласнювати монопольний надприбуток. За максимізації прибутку у формі монопольного надприбутку відбувається урівноваження з граничними витратами не ціни, а граничного доходу. За цих умов ціна починає перевищувати граничні витрати, що є свідченням недостатнього вкладення ресурсів у виробництво монополізованого продукту, яке породжує неефективну