Засоби вираження кратності у сучасній англійській мові

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, додатків, списків використаної літератури (277 найменувань), лексикографічних посібників та літературних джерел. Загальний обсяг дисертації – 306 сторінок, із них 179 сторінок основного тексту. До тексту дисертації подано 8 додатків та 13 таблиць. 

 

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертації, визначено її об’єкт, предмет, мету, завдання та методологію, сформульовано основні положення, які виносяться на захист. 

У першому розділі “Кратність у парадигмі аспектуальних категорій” висвітлено основні положення сучасної теорії аспектуальності в германських мовах, проаналізовано низку аспектуальних класифікацій, визначено поняття кратності як одного з аспектуальних способів дії, обґрунтовано взаємодію аспектуальності, кількісності та кратності у сфері дієслівної дії. 

Аспектуальність стосується передусім характеру перебігу дії у часі. До аспектуальності належать такі характеристики перебігу та розподілу дії у часі, як обмеженість/ необмеженість, наявність/ відсутність внутрішньої межі, уявлення про дію як про плинний процес або як обмежений цілісний факт, кратність, тривалість, виділення тієї або іншої фази дії (фазовість), відмінність між власне дією, станом і відношенням. 

Однією з найважливіших аспектуальних категорій є категорія кратності дієслівної дії, яка пов’язана з більш загальним поняттям кількісності, зокрема дієслівною множинністю. Кратність – це аспектуальна категорія, яка залежно від кількості “крат” характеризує дієслівну дію як однократну її реалізацію чи як багатократне повторення. 

Межі цієї категорії все ще залишаються не визначеними. Вперше поняття кратності дії було розглянуто Г. Павським (1850). Пізніше воно висвітлено у працях І.О. Бодуена де Куртене (1963), О. Шахматова (1941). У сучасних дослідженнях кратність дії трактують як комбінацію різнорівневих засобів, “семне” притягування взаємодіючих мовних елементів (Є. Люшинська), окремий вияв дискретності (М. Гловінська). 

Кратність досліджували на матеріалі різних мов: української – Т. Голосова (2001), О. Пчелінцева (2005), російської – В. Храковський (2006), З. Годізова (2004), Є. Кокарєва (2000), Є. Нікіфорова (1993), Є. Соколова (1994), вірменської – Г. Акопян (1975), угорської – Б. Корпонай (2000), чеської – А. Широкова (1966), татарської – Г. Лутфулліна (2004), індонезійської – Н. Алієва (1974) та в порівняльному аспекті – німецької та татарської – Н. Салєхова, Р. Рахматулліна (1988), російської та осетинської – А. Цомартова (1988), російської та мордовської – Є. Лісіна (1998) тощо. В англійській мові відсутні монографічні дослідження, об’єктом вивчення яких є категорія кратності. Існують лише поодинокі публікації, які стосуються цієї проблеми, передусім К. Адамса (2001), Є. Губерт (1997), Н. Свашенко (1990), К. Сміт (1997) та інші. 

Крім того, немає одностайної думки лінгвістів щодо розмежування категорій кратності та ітеративності: часто ці поняття нашаровують одне на одне, а інколи й ототожнюють. Вважаємо, що категорії кратності та ітеративності слід розмежовувати, оскільки ітеративний аспект (iterative) вказує на те, що дія повторюється багато разів, знову і знову, і є необмеженою у часі: There was one noise he kept hearing again and again on his travels that intrigued him (St. McDonald). Категорія кратності не характеризується повторюваністю, вона стосується властивості деяких дієслів позначати дію як один окремий акт її реалізації. На відміну від ітеративності, кратність є граничною дією, як-от: 

Cinzia’s eyes suddenly flashed and she smiled… (M. Dibdin) ; 

He knocked once on the door, and it was instantly opened (S. Beauman). 

Основними виразниками цієї категорії в англійській мові є мультиплікативні та семельфактивні дієслова. 

Мультиплікативами називаємо предикати типу jump, knock, nod, які позначають хвилеподібні процеси та процеси коливання й об’єднані за кількісно-часовою ознакою внутрішнього поділу дії на серію повторюваних ідентичних квантів. Мультиплікативи вважаємо одними з різновидів дієслівної множинності, оскільки вони позначають граничну монотемпоральну множинність повторюваних мікроситуацій. 

Одиничний квант мультиплікативного виду множинності виражається за допомогою семельфактивів, які співвідносяться з мультиплікативами семантично та позначають миттєві дії, які відбуваються протягом дуже короткого проміжку часу, наприклад: blink, glance. 

В англійській мові розрізняють дієслова, які виражають семельфактивне та мультиплікативне значення у формі основного розряду, наприклад: to wink ‘кліпати, кліпнути’, to kick ‘вдарити, вдаряти’, to cough ‘кашлянути, кашляти’, to knock ‘стукнути, стукати’ тощо. Ці лексеми мають мультиплікативне значення в імперфектних формах, у конструкціях із фазовими дієсловами і лексичними ітеративами, у контексті обставин багатократності. Якщо ж ці дієслівні лексеми вживаються у перфектних формах, у контексті обставин миттєвості, раптовості, інстантності, обставин кратності зі значенням ‘один раз’, вони позначають семельфактивну дію. Порівняйте: 

(1) He hit him but once, but as he had foretold, that hit was a mortal one (A. C. Doyle) та (2) He was hitting the door with both hands (W. S. Maugham). 

Очевидно, що одне й те ж дієслово, залежно від контексту, позначає семельфактивну (1) чи мультиплікативну дію (2). Крім того, існують особливі конструкції типу to give a kick, to give a look, to take a peep, to take a deep breath, to give a cough, які мають лише семельфактивне значення. 

В англійській мові немає чіткого морфологічного протиставлення видових пар (за винятком дієслів типу crack – crack-le), як це спостерігається в українській мові (словоформа булькати