+3 8(066) 185-39-18
fзасобів захисту рослин. Підживлення дуже ефективне в районах достатнього зволоження та на ґрунтах легкого гранулометричного складу.
Внесення добрив у запас (періодичне) передбачає застосування такої їх кількості, яку треба внести протягом кількох років під 2-4 культури, причому фосфорно-калійні добрива вносять тільки один раз, азотні – щорічно. Ефективності запасного і щорічного внесення мінеральних добрив практично однакові, однак у разі внесення в запас знижуються витрати на зберігання добрив, підвищується продуктивність праці, вдосконалюється технологія виконання сільськогосподарських робіт.
Застосування добрив із поливною водою передбачає їх внесення як на поверхню, так і вглиб ґрунту. Нині дедалі ширше використовують крапельне зрошення.
Застосування добрив одночасно з поливом дощувальними машинами дає змогу керувати ростом і розвитком рослин, формувати врожай визначеної якості.
Важливим, відмінним від поняття «прийоми застосування добрив», є «строки застосування добрив».
Строк застосування добрив – час, коли безпосередньо вносяться добрива (осіннє, весняне, весняно-літнє в певні фази росту і розвитку рослин під плуг, культиватор, дискову борону тощо).
10.3. Фактори проектування системи застосування добрив
При проектуванні СЗД у сівозміні враховуються наступні фактори (за. А.П. Лісовалом, 2002).
1. Біологічні особливості сільськогосподарських культур.
1. Потреба рослин у елементах живлення протягом періоду вегетації. Особливу увагу звертають на оптимальний рівень живлення рослин у критичний період та період максимального поглинання поживних речовин.
2. Відношення рослин до концентрації ґрунтового розчину.
З польових культур малочутливі до неї жито, пшениця, овес та ячмінь порівняно з горохом і льоном. Дуже
чутливі до підвищення концентрації ґрунтового розчину в перший період вегетації кукурудза, а також
огірки та морква.
3. Поглинальна здатність кореневої системи (враховують для того, щоб підбором відповідних видів і
форм мінеральних добрив створити найсприятливіші умови формування високого врожаю).
4. Характер розвитку кореневої системи рослин (тип кореневої системи, площа взаємодії з грунтом,
глибина проникнення).
5. Відношення рослин до реакції ґрунтового середовища (табл.11.2).
Оптимальне значення рН для більшості культур – 5,5-6,5 (табл. 10.2.). Найчутливіші до реакції середовища ґрунту, особливо лужного, рослини у перші фази росту і розвитку. Тому підбір культур у сівозміні роблять з урахуванням чутливості рослин до реакції ґрунтового середовища. Підкислення середовища ґрунту збільшує засвоєння рослинами аніонів, а підлуговування – стимулює поглинання катіонів.
Таблиця 10.2. Відношення різних рослин до реакції грунту
(Д.С. Орлов, 1992)
Сприятливий
інтервал рН Рослина
Сприятливий інтервал рН
Люцерна 7,8-8,0 Соя 6,5-7,5
Цукрові і столові буряки
7,0-7,5
Горох 6,0-7,0
Конюшина 6,0-7,0
Конопля 7,1-7,4 Соняшник 6,0-6,8
Капуста 6,5-7,4 Бавовник 6,5-7,3
Огірки 6,4-7,5 Просо 5,5-7,3
Цибуля 6,4-7,5 Жито 5,5-7,3
Ячмінь 6,8-7,5 Овес 5,5-7,5
Пшениця Гречка 4,7-7,5
- озима 6,3-7,6 Льон 5,5-6,5
- яра 6,0-7,5 Картопля 5,0-5,5
Кукурудза 6,0-7,0 Люпин 4,6-6,0
У кислих ґрунтах спостерігається підвищений вміст рухомих сполук алюмінію та мангану, які негативно впливають на ріст і розвиток культурних рослин. За відношенням до підвищеного вмісту в ґрунті алюмінію та мангану рослини поділяють на три групи (табл.10.3).
Таблиця 10.3. Відношення культур до підвищеного вмісту в грунті Al та Mn
(М.М. Городній, 2003)
Група культур Аl Мn
Конюшина червона, Конюшина,
люцерна,
Дуже чутливі
люцерна, буряки столові,
жито, цибуля,
льон, озима пшениця,
Середньочутливі
салат,шпинат картопля
Ячмінь, льон, морква, Морква, буряки столові,
помідори капуста, помідори,
яра
пшениця, гречка,
горох
Стійкі
Овес, кукурудза,
щавель,
картопля, тимофіївка
Овес, кукурудза,
люпин
6. Відношення рослин до доз добрив (сільськогосподарські культури розміщують у такій послідовності за збільшенням стійкості до доз мінеральних добрив: озима пшениця, ячмінь, овес, просо, льон, горох, люпин).
2. Грунтово-кліматичні умови.
Вплив ґрунту на врожайність культур визначається запасами в ньому елементів живлення і вологи, реакцією ґрунтового розчину, вмістом гумусу, фізичними і біологічними властивостями ґрунту.
Так, на дерново-підзолистих, світло-сірих і сірих лісових ґрунтах мінеральні добрива вносять у співвідношенні N:Р2О5:К2О=1,2-1,3 :1:1,2-1,3;
- на темно-сірих лісових ґрунтах, чорноземах опідзолених, вилугуваних і реградованих -1 : 1 : 1;
- на чорноземах Степу - 1 : 1-1,3 : 1 (якщо вони засолені 1 : 1-1,3 : 0).
Ці співвідношення можуть змінюватись залежно від біологічних особливостей культур.
Ефективність добрив значною мірою залежить від кліматичних умов, насамперед від водного режиму ґрунту. Якщо вологи в ґрунті не вистачає, то ефективність добрив понижується. Тому в районах із недостатнім зволоженням важливо передбачати більшу глибину заробляння добрив та доцільність підживлення сільськогосподарських рослин. За достатнього зволоження або під час зрошення мінеральні добрива вносять у підвищених нормах, але запобігають вимиванню поживних речовин у нижчі шари ґрунту.
3. Агротехнічні умови.
1. Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки. Внесенням порівняно невеликих норм добрив на фоні високого рівня агротехніки досягають значного ефекту, а високі норми на фоні низького рівня агротехніки дуже часто врожаєм не окуповуються.
2. Вплив попередника. Одна й та сама культура в межах однієї сівозміни на фоні однакових ґрунтово-кліматичних умов має отримувати