Земельне право України

Держкомзем забезпечує постійне вивчення потреби в земельно-кадастровій інформації.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, грунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням грунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Усі кадастрові відомості про землю оформлюються спеціальною документацією, яка периодично оновлюється і складається щорічно. Документація державного земельного кадастру ведеться на територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти і плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. 

Організує роботу з ведення державного земельного кадастру в Україні Держкомзем, який забезпечує здійснення картографування земельних угідь, обстеження, оцінку угідь, розробляє методичні вказівки і інструкції по веденню кадастра, узагальнює і аналізує земельні звіти, здійснює іншу діяльність в межах своєї компетенції.

Дані державного земельного кадастру підлягають обов'язковому застосуванню при плануванні використання і охорони земель, при наданні земель, проведенні землеустрою, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного контролю за використанням і охороною земель. Земельний кадастр використовують для відшкодування збитків, завданих землі, при припиненні права на земельну ділянку в випадку ЇЇ нераціонального або неефективного використання, при виплаті вартості витрат на покрашення земель в зв'язку з припиненням діяльності по рішенню державних органів та в інших випадках.

 

 

Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад народних депутатів щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Основні положення землеустрою визначаються Кабінетом Міністрів України.

Землеустрій передбачає:

розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та охорони земель; 

1. складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земельних ресурсів; 
2. встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень; 
3. складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території; 
4. обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; 
5. складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування тощо.

Землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями за рахунок коштів державного, республіканського (Республіки Крим) і місцевих бюджетів.

Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може проводитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними організаціями.

Розгляд і затвердження землевпорядних проектів проводиться в такому порядку: прогнозні матеріали, техніко-економічне обгрунтування використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх розробку, розглядаються і затверджуються відповідними Радами народних депутатів; проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі  й землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів; проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки; проекти внутрігосподарського землеустрою колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, селянських (фермерських) господарств після погодження їх із власниками землі і землекористувачами, сільськими, селищними Радами народних депутатів розглядаються та затверджуються районними, міськими, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Радами народних депутатів; робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням і охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

 

 

В процесі землекористування можуть виникати спори з приводу володіння, користування та розпорядження землею. Учасниками цих спорів можуть бути землекористувачі, а також інші особи, які своїми діями так чи інакше зачіпають права землекористувачів. При вирішенні земельних спорів встановлені чіткі і тверді процесуальні гарантії сторін, їхні права і обов'язки, а також порядок розгляду земельних спорів. Відповідно до ст.158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. 

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. 

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. 

Органи виконавчої влади