Земельне право України

Дендрологічні парки загальнодержавного значення є науково-дослідними природоохоронними установами.

Дендрологічним паркам місцевого значення у встановленому порядку може бути надано статус науково-дослідної установи.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам у порядку, встановленому законодавством України.

На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій.

На території дендрологічних парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Землі зоологічних парків. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми установами.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам у порядку, встановленому законодавством України.

На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.

На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:

• експозиційна призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;
• наукова у її межах проводиться науково-дослідна робота (відвідування зони дозволяється в порядку, який встановлюється адміністрацією парку);
• рекреаційна призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;
• господарська зона, де розміщуються допоміжні господарські об'єкти. 

 

 

 

Охоронні зони земель природно-заповідного фонду. Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

У разі необхідності охоронні зони можуть створюватись на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.

Режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище.

В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення.

Охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планіровочної і проектної документації.

 

 

До земель оздоровчого призначення належать земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори (мінеральні джерела, залежі лікувальної грязі, кліматичні та інші умови), сприятливі для організації профілактики та лікування.

Землі оздоровчого призначення підлягають особливій охороні. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, шо суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

Курортними й лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. Території (акваторії), придатні для організації лікування і профілактики захворювань, а також відпочинку населення і володіють природніми лікувальними ресурсами (мінеральні джерела, лікувальні грязі, рапа лиманів і озер, лікувальний клімат, пляжі, інші природні об'єкти і умови), можуть бути віднесені до лікувально-оздоровчих місцевостей. Лікувально-оздоровчі місцевості і курорти виділяються в цілях їх раціонального використання і забезпечення збереження їх природних лікувальних ресурсів і оздоровчих властивостей.

Лікувально-оздоровча місцевість територія, що має природні лікувальні ресурси і придатна для організації лікування та профілактики захворювань, а також для відпочинку населення.

Курорт особливо охоронювана територія, що освоєна і використовується в лікувально-профілактичних цілях та має природні лікувальні ресурси і необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди, включаючи об'єкти інфраструктури.

Для визнання території лікувально-оздоровчою місцевістю необхідно наявність певних умов. На території повинно знаходитись один або декілька унікальних природних лікувальних ресурсів, необхідний запас мінеральної води, лікувальних грязей, і достатні ресурси інших лікувальних факторів. Територія повинна мати площу, придатну і достатню для курортного будівництва, а також задовольняти екологічним і санітарно-епідемілогічним нормам і правилам, встановленим для особливо охоронюваних територій лікувально-оздоровчого призначення. На ній повинні бути джерела питного і технічного водопостачання і надійне енергозабезпечення, здатні задовольнити потреби майбутнього курорту.

Природні лікувальні ресурси надаються юридичним і фізичним особам для лікування і профілактики захворювань, а також в цілях відпочинку. Мінеральні води можуть використовуватись для промислового розливу. Надання лікувальних природних ресурсів для інших цілей як правило не допускається. У виключних випадках при наявності позитивного висновку екологічної і санітарно-епідемілогічної експертизи дозволяється використання природних лікувальних ресурсів для цілей, не пов'язаних з лікуванням, профілактикою і відпочинком