Предмет:
Тип роботи:
Конспект заняття
К-сть сторінок:
137
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">б) нелісові:
зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо;
зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);
зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.
Землі лісового фонду є самостійною правовою категорією самостійним об'єктом правового регулювання по відношенню до такої категорії, як лісовий фонд. Відносини, пов'язані з використанням земель лісового фонду, є різновидністю земельних відносин, як предмета земельного права. В силу цього всі норми, які регулюють відносини з приводу земель лісового фонду, носять земельно-правовий характер, незалежно від того знаходяться вони в земельному законодавстві чи в лісовому кодексі. Земельне законодавство визначає загальні положення, що відносяться до регулювання використання і охорони земель лісового фонду, а лісове відображає специфіку регулювання цих відносин. Беручи до уваги цільове призначення земель лісового фонду, їх правовий режим закріплюється в земельному і лісовому законодавстві.
Загальна характеристика правового режиму земель лісового фонду. Специфічні властивості лісу як природного ресурсу визначають особливості правового регулювання земель лісового фонду. Для правильного розуміння цього правового регулювання необхідно дати коротку характеристику правового режиму лісів.
Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів: окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.
Ліс один із основних елементів оточуючого людину природного середовища. З біологічної точки зору він являє собою складний комплекс, в якому нерозривно взаємнопов'язані деревинна, кущова і трав'яниста рослинність, тваринний світ, грибна флора, грунт і мікроклімат. Користь лісу для суспільства полягає в тому, що він є джерелом деревини та деяких інших видів природної сировини, служить оздоровчо-санітарним та природно-стабілізуючим фактором всесвітнього значення.
Ліс це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварини, мікроорганізми та інші природні компоненти, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.
Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати грунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.
Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.
Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.
До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця.
До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
Для ведення лісового господарства важливе значення мають такі поняття, як група лісів і категорія захисності лісів. Відповідно до економічного, екологічного і соціального значення лісового фонду, функціями, які він виконує, проводиться поділ лісового фонду за групами лісів і розмежування лісів за категоріями захисності.
Лісове законодавство виділяє ліси першої і другої групи. Основна ціль такого поділу полягає в тому, щоб визначити режим заготівлі деревини і забезпечити охорону найбільш цінних лісів, які мають важливе природоохоронне значення. Залежно від груп і категорій захищенності лісів встановлюється порядок ведення лісового господарства в них, використання лісового фонду, а також порядок вилучення ділянок лісового фонду. Віднесення лісів до відповідної групи означає використання тих чи інших видів і способів вирубки, ширини просік і та ін.
До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції.
Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до таких категорій захисності:
водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, включаючи смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);
захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг; санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).
До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення, лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угруповання.
До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне