Зміст, правова природа, особливості застосування заходів процесуального примусу

Питання про співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права виникає у зв'язку з тим, що, з одного боку, будучи процесуальною галуззю, цивільне процесуальне право виступає стосовно матеріальних галузей як форма життя цивільного (у широкому розумінні) матеріального закону. З іншого боку, стосовно інших процесуальних галузей цивільне процесуальне право виступає як самостійна, хоча й споріднена з ними галузь права [12, c. 36]

Найбільш тісно цивільне процесуальне право пов'язане з такими галузями права, як цивільне, сімейне, трудове, земельне, інші галузі матеріального права, оскільки перше забезпечує примусове виконання порушених, оспорюваних чи невизнаних норм матеріального права.

Цивільне процесуальне право є формою, що забезпечує життя норм матеріального права. На зв'язок цивільного процесуального права з іншими галузями вказує ст. 15 ЦПК, в якій визначається цивільна юрисдикція суду.

Взаємозв'язок між цивільним матеріальним і процесуальним правом проявляється в нормах та інститутах цивільного права, норми якого визначають обставини, сукупність юридичних фактів, які становлять підставу позову, предмет доказування і підлягають з'ясуванню в цивільному судочинстві при розгляді конкретних справ. Врегульовані ЦК форми правочинів визначають допустимість засобів доказування у цивільному судочинстві.

Зв'язок цивільного процесуального і конституційного права проявляється в тому, що основні принципи організації та діяльності органів судової влади встановлюються в Конституції України. Норми конституційного права мають основне для дивільного процесу значення: процесуально-правове регулювання цивільного провадження відбувається з обов'язковим їхнім обліком. Так, наявність судової влади служить одним з факторів, які обумовлюють законну силу рішень суду [16, c. 30]

З Конституційним правом взаємодія полягає в тому, що названа галузь визначає основи організації судової системи (судоустрою) і встановлює принципи здійснення правосуддя. У Конституції в розділі VIII «Правосуддя», закріплено важливі положення [ 1 ]:

- правосуддя здійснюється виключно судами; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі; про участь народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів;

- про обов'язковість судових рішень;

- про систему судів загальної юрисдикції;

- гарантії незалежності і недоторканності суддів;

- основні засади судочинства та інші питання.

У Конституції закріплено право на судовий захист основних прав, свобод та інтересів [1, ст. 55]. Цивільне процесуальне право деталізує положення Конституції у нормах ЦПК шляхом створення найбільш ефективних механізмів процесуального захисту.

Важливим є положення Конституції яке закріплено у статті 8, відповідно до якої норми Конституції є нормами прямої дії. У правозастосовній діяльності суду це означає, що в рішенні суду безумовно можуть робитися посилання на відповідні положення Конституції України.

Зв'язок між цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним правом проявляється у тому, що обидві галузі права врегульовують суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення правосуддя, побудовані на єдиних фундаментальних принципах, мають єдину конституційну основу. Цивільні та кримінальні справи розглядає один і той самий суд обраними чи призначеними суддями одноособово чи колегіально, незалежно, гласно, із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне і кримінально-процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності та стадії судочинства. Поряд з тим цивільне процесуальне право і кримінально-процесуальне право відрізняються між собою предметом правового регулювання і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників відповідних норм [17, c. 25]

Цивільна справа виникає за заявою заінтересованої особи. Кримінальна справа порушується в основному з ініціативи органів держави. Суспільний інтерес виступає як основна підстава руху кримінальної справи. У цивільному процесі відсутня стадія попереднього розслідування справи, а також інституту обов'язкового захисту обвинуваченого. В кримінальному процесі відсутня стадія підготовки справи до розгляду, а щодо порушення кримінальної справи переважає принцип публічності, що тільки частково притаманне цивільному процесу, в якому домінує принцип диспозитивності [23, c. 35]

Досить наближеними до цивільного процесу є господарський та адміністративний процеси. Цей зв'язок обумовлений спільністю задач загальних, господарських, адміністративних судів по захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. У цивільному, господарському та адміністративному процесах багато спільних інститутів: розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суди порушують провадження у справі не інакше як за позовною заявою і не можуть виходити за межі позовних вимог. Основною відмінністю цивільного процесуального права від господарського процесуального та адміністративного процесуального права є визначена компетенція (юрисдикція) суду щодо розгляду та вирішення тих чи інших справ. [18, c. 27]

Отже, цивільний процес є складовою частиною системи права України і тісно пов'язаний та взаємодіє з іншими його галузями. Так, Конституцією України встановлені основи організації й принципи здійснення правосуддя у нашій країні, зокрема гарантований громадянам справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ судом, здійснення правосуддя неупередженими та професійними суддями, які знайшли своє закріплення та подальший розвиток і деталізацію у нормах цивільного процесуального права. Суд забезпечує у деяких справах захист прав суб'єктів, врегульованих нормами конституційного права [19, c. 32]

 

 

Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних