Зміст, правова природа, особливості застосування заходів процесуального примусу

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються:

1) ім'я (прізвище, ім'я, по батькові) фізичної особи, найменування органу чи юридичної особи, у якої знаходиться доказ;

2) місце проживання (перебування) фізичної особи або місцезнаходження органу чи юридичної особи, у якої знаходиться доказ;

3) назва або опис письмового чи речового доказу, які дають можливість його чітко ідентифікувати;

4) підстави проведення тимчасового вилучення доказу (тобто слід зазначити, для розгляду якої справи необхідний доказ і внаслідок невиконання якої ухвали про витребування доказу застосовано цей захід процесуального примусу) ;

5) зазначення органу державної виконавчої служби, якому доручається провести вилучення.

Ухвала оформлюється як окремий письмовий документ та не оскаржується в апеляційному порядку.

Виконання ухвали суду про тимчасове вилучення письмових або речових доказів для дослідження судом покладається на державну виконавчу службу. Державний виконавець вилучає в осіб, зазначених в ухвалі, відповідні письмові чи речові докази та передає їх до суду для дослідження. Витрати покладаються на винну особу.

 

 

Відповідно до ЦПК свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини, а у разі неможливості прибуття за викликом суду – завчасно повідомити про це суд [2, ч. ч. 2, 3 ст. 50]

Якщо в справі є відомості про належне повідомлення свідка про час і місце судового засідання, відсутня його заява про неможливість з'явитися до суду або причини неявки визнаються судом неповажними, в цьому випадку суд може застосувати до порушника такий захід процесуального примусу як привід свідка. Якщо свідок повідомив про причини неявки й вони є поважними, суд повторно викликає свідка до суду, а привід не застосовується.

Свідок може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Примусовому приводу свідок може бути підданий за таких умов: І) його належним чином повідомили про час і місце судового засідання; 2) він не з'явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки; 3) він не підпадає під категорію осіб, до яких не дозволяється застосовувати цей захід [22, c. 196]

Якщо в діяннях свідка є ознаки злісного ухилення від явки до суду, його також можна притягти до адміністративної відповідальності [3, ст. 1853]

Привід свідка може бути здійснений за місцем: 1) провадження в справі; 2) проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.

Ухвала про привід у суд передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Привід свідка здійснюється органами внутрішніх справ і регулюється Законом України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» [ 4]

Якщо в постанові (ухвалі) відсутні окремі дані, що не дозволяють установити цю особу або місце її перебування, і вияснити їх неможливо, орган внутрішніх справ негайно сповіщає про це прокурора, слідчого, орган дізнання або суд, що винесли постанову (ухвалу) про привід.

Після встановлення особи, яка підлягає приводу, працівник міліції оголошує їй постанову (ухвалу) про привід під розписку.

Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує.

Процесуальний закон встановлює заборону застосовувати привід до суду щодо: 1) осіб, які не можуть бути допитані як свідки; 2) малолітніх і неповнолітніх осіб; 3) вагітних жінок; 4) інвалідів 1 і 2 груп; 5) осіб, які доглядають дітей віком до 6 років або дітей-інвалідів. При постановленні ухвали про привід свідка суд повинен з'ясувати, чи не належить свідок до однієї з зазначених вище категорій.

Особа, яка виконує привід після встановлення свідка, який підлягає приводу, зобов'язана оголосити йому ухвалу про привід під розписку.

Відмова від підпису із зазначенням мотивів зазначається в ухвалі і затверджується виконавцем приводу. Така вимога забезпечує виконання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо негайного поінформування свідка, який доставляється приводом, зрозумілою для нього мовою про підстави його приводу, фактичне за тримання [5, п. 2 ст. 5]

При посиланні особи, яка підлягає приводу, на хворобу або інші обставини, що фактично перешкоджають виконанню приводу, негайно оповіщається суд, що виніс ухвалу. До повідомлення додається: рапорт виконавця, копії листків непрацездатності та інші документи, що підтверджують зазначені обставини. Якщо в особи, яка підлягає приводу, відсутні поважні причини неявки, їй оголошується строк прибуття чи виїзду до місця виклику, роз'яснюються порядок і правила оплати витрат, наслідки ухилення від явки. Якщо особа, яка підлягає приводу, виявила бажання добровільно слідувати до місця виклику, від неї береться письмове зобов'язання про явку в зазначений строк, яке начальник органу внутрішніх справ негайно надсилає в суд, що виніс ухвалу.

У разі відмови від добровільної явки особа, яка підлягає приводу, доставляється до місця