Значення хімічних процесів у природі

Учитель. Останнім часом в процесі розвитку технологій людина створила собі середовище, заповнене синтетичними речовинами. Промисловим синтезом створено понад 8 млн. речовин. Із 1338 речовин, які добувають у промислових масштабах в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку, тільки для 147 є деякі дані про їхню небезпеку чи безпеку.

Із 65 тисяч хімічних речовин, які знаходяться в комерційному обороті, менше 1% з них мають токсикологічні характеристики. Робота в цій галузі ведеться чимала. Дослідження впливу хімічних речовин потребує великі кошти: для отримання характеристики 1 речовини необхідно 64 місяця и 575 тисяч $, а вивчення хронічної токсичності і канцерогенності потребує додатково 1, 3 млн. $, Тому моя вам порада: після чергової реклами не спішіть бігти до крамниці купляти чудодійні засоби, які допоможуть вам у побуті. Я раджу вам при покупці будь-якого товару звертати увагу на деякі екологічні знаки в маркуванні продукції.

Зверніть увагу на знаки екологічного маркування (роздатковий матеріал у кожного учня). Знайдіть ці знаки на пакуванні від деяких продуктів. З’ясуйте, що вони означають. Але інколи і цього буває недостатньо. Бо потрібні спеціальні хімічні знання, які стосуються здоров’я споживачів. Проблему пластикового посуду досліджувала одна з груп учнів.

Учні. Пластиковий посуд приваблює своєю дешевизною, часто він використовується як одноразовий, а це плюс стерильність. Але тут слід поставити ще один знак математичної дії – мінус токсичність. Пластиковий посуд на світлі тріскається, а при високих температурах плавиться. Саме тому при виготовленні пластикового посуду застосовують стабілізатори – поліетилен і полістирол. При повторному використанні такого посуду людський організм насичується сполуками Кадмію, Плюмбуму, формальдегідом. Для більшої привабливості, але не для здоров’я, деякі виробники додають у пластмасу меланіноформальдегідну смолу і такий посуд абсолютно не відповідає гігієнічним вимогам.

Полістирольний посуд від поліпропіленового можна відрізнити по маркуванню РS (полістирол) і РР (поліпропілен). Знайдіть у себе на столах вироби з відповідним маркуванням. Полістирольний посуд крихкий і легко ламається. Він не вступає у взаємодію з холодними рідинами (вода, сік), але не придатний для гарячих страв (при контакті з ними полістирол розм’якшується і виділяє токсичний стирол). Тарілочки з полістиролу часто використовуються для розігрівання страв у мікрохвильовій пічці. У такій ситуації більш безпечним буде посуд з поліпропілену чи пінопласту з позначенням РР. Такий посуд не ламається, а лише мнеться. Поліпропіленовий посуд витримує температуру до 1000 С, але не витримує хімічної атаки. При взаємодії зі спиртними напоями пластик виділяє формальдегід або фенол, які ушкоджують печінку, нирки та очі (людина починає сліпнути). До того ж, формальдегід є канцерогеном. Тому більш безпечно користуватися одноразовим посудом з проклеєного паперу.

Але існує ще один пластик, з якого виготовляють коробочки для косметики, упакування для побутової хімії і пляшки для охолоджувальних напоїв – і все це ПВХ – полівінілхлорид. Через деякий час після заповнення такої пляшки газованою водою (через місяць або два) пляшка з ПВХ починає виділяти небезпечну речовину – вінілхлорид, який здатен викликати рак печінки. В мінеральній або газованій воді накопичуються мікродози отрути- і цього досить для появи злоякісного утворення в організмі.

Щоб розрізнити небезпечні вироби з ПВХ, слід оглянути денце виробу. Сумлінні виробники ставлять на денці небезпечних пляшок спеціальне тавро: 3 в трикутнику, або латиницею РVC. Ніколи не можна повторно використовувати пластикові пляшки для води, молока, олії. Цю рекомендацію нескладно виконати. А якщо ми користуємося одноразовим посудом, то після вживання його слід однозначно викинути.

Учитель. І тут виникає ще одна глобальна екологічна проблема сучасності – проблема відходів. У природі відходів не буває – кількість же антропогенних відходів часто більша того, що природа здатна переробити. Серед нас є спеціаліст по відходам, то ж надамо йому слово.

Учні. Ми досліджували обсяги і склад побутових відходів, які утворюються дома. З цією метою протягом місяця ми збирали відходи, які накопичували упродовж тижня, сортували їх за категоріями і зважували. Харчові відходи визначали щоденно. Масова частка кожної категорії відходів розраховувалася у відсотках по відношенню до їх сукупної маси.

Дослідження показали, що за добу в середньому на одного мешканця квартири припадає 0, 388 кг побутових відходів, за рік це складає 141, 2 кг. З цієї маси 29% припадає на харчові відходи, 25, 2% на папір і картон, 21, 4% відходів складає скло, 12, 8% – метали, 3, 3% – пластмаси, а 8, 8% припадає на тверді побутові відходи інших категорій. Побутові відходи складуються нами в контейнери, за час перебування в яких вони встигають створити негативний вплив на навколишнє середовище.

Так, Меркурій, який потрапляє у тверді побутові відходи з термометрами, фотоплівками, пластмасами, енергозберігаючими лампами може викликати алергійні реакції, неврологічні порушення, ослаблення імунної системи. Алюміній, що міститься в пакуванні, спричинює головний біль, підвищує збудливість, порушує функції щитовидної залози.

Поліетилен і полістирол також спричинюють токсичний вплив на організм. Розчинники, клеї, фарби, залишки яких у закритій тарі складуються в контейнери, здатні викликати рак, пухлини, ураження нервової та серцево-судинної систем.

Але сміття складається не лише