Абракітов В. Е. Конспект лекцій з дисципліни „Промислова безпека сучасних виробничих технологій” / В. Е. Абракітов; Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Х. : ХНУМГ, 2014. – 87 с.

Що  стосується  блоку  аналізу  та  оцінювання  ризику  аварій  на  промислових об’єктах, то він займає важливе місце в системі управління безпекою підприємства й основні етапи цього процесу відображені на рис.

2.2. Цей блок призначений, у першу чергу, для апріорного пошуку неврахованих загроз і визначення ймовірності та наслідків їх реалізації. Розрахунок ризику і його аналіз є підставою для вироблення додаткових заходів щодо підвищення безпеки підприємства.

Рис. 2.2 – Елементи системи управління безпекою промислових об’єктів

Від правильної організації аналізу ризику аварій на ПО значно залежить, наскільки ефективними будуть подальші рішення та чи вдасться керівництву підприємства в достатній мірі запобігти виникненню аварійних ситуацій і аварій.

 

 

При аналізі ризиків використовуються типові рівні наслідків і пов'язані з ними визначення (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Визначення ступеня небезпеки.

 

 

Ризик порушень умов праці (ступінь травмонебезпеки, небезпеки профзахворювань) може бути класифікований з використанням матриці ризиків (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Визначення класу ризику за умовою реалізації.

Ризик аварій (інцидентів) на небезпечному виробничому об'єкті може бути класифікований на основі матриці ризиків по трьом класам з урахуванням даних, представлених у табл. 2.4.

Таблиця  2.4 – Визначення класу ризику за частотою й потенційному збитку

Методика дозволяє виділяти наступні класи ризиків:

клас 1 - неприпустимий ризик (повинен бути знижений перед виконанням або продовженням виконання роботи, використанням робочого місця, подальшою експлуатацією небезпечного виробничого об'єкта);

клас 2 - неприйнятний ризик (необхідна оцінка доцільності заходів щодо зниження ризику);

клас 3 - припустимий ризик.

Досвід роботи показує, що Методика добре вписується в сучасну систему технічного регулювання й дозволяє підприємствам оцінювати ризики травматизму, аварій і інцидентів.

Система управління охороною праці є частиною загальної системи керування підприємством і впливає на ефективність його функціонування (чим менше позапланових втрат, пов'язаних з аваріями й інцидентами, тем ефективніше підприємство за інших рівних умов). У загальному випадку критерій ефективного управління ризиками, пов'язаними з позаплановими втратами, можна виразити в такий спосіб: у першу чергу вкладати кошти треба в той захід, який на одиницю вкладених коштів дозволяє одержати максимум зниження ризику, а після реалізації даного заходу треба знову оцінити й вибрати наступне найбільш ефективний захід. Програму поліпшення системи управління охороною праці доцільно реалізовувати по зазначеному алгоритму.

 

 

У цивілізованому світі давно встановлено, що для мінімізації витрат на охорону праці й збільшення при цьому ефективності виробництва необхідна система управління охороною праці (СУОП), що є частиною загальної системи керування організацією.

Для розв'язку завдань по забезпеченню здоров'я й безпеки в процесі трудової діяльності рекомендується використовувати СУОП, яка повинна забезпечувати керування ризиками в області, пов'язаної з діяльністю організації, відповідати політиці організації  менеджменту і управління, що стрімко удосконалюється на всіх рівнях.

Системний підхід в області керування безпекою й здоров'ям припускає ідентифікацію, оцінку й усунення або зниження ризику на кожному робочому місці й безперервне вдосконалювання СУОП. Роблячи оцінку ризику, необхідно чітко виділити об'єкт захисту. Ризик може бути професійним (об'єкт захисту - працівник), технічним (об'єкт захисту - устаткування, спорудження), екологічним (об'єкт захисту - навколишнє середовище).

Ризик є практично на кожному робочому місці. Наприклад, на робочому місці є небезпека – конвеєрна стрічка, що рухається або обертовий елемент устаткування. З'ясовуємо можливі причини реалізації небезпеки в небажані події, якимись звичайно є:

відсутність огородження, екранів, блокувань, що виключають випадковий і навмисний контакт працівників із джерелом ризику;

невідповідність запобіжних, захисних обладнань;

недостатня швидкість спрацьовування механізмів захисту;

незручне розташування й неправильне фарбування кнопок керування;

погана освітленість;

невідповідний мікроклімат;

наявність шкідливих хімічних речовин, аерозолів і пили;

висока швидкість руху конвеєра;

розташування встаткування поблизу інших робочих місць або маршруту руху працівників;

невідповідні засоби індивідуального захисту;

інші можливі причини й невідповідності.

Різноманіття видів діяльності організацій викликає необхідність розробки чіткого алгоритму аналізу професійного ризику, що має єдину основу з оцінкою інших технічних ризиків. Всесвітня організація охорони здоров'я визначає професійний ризик як математичну концепцію, що відбиває очікувану вагу й частоту несприятливих реакцій організму людину на дану експозицію шкідливого фактора виробничого середовища.

З урахуванням цього можна виробити алгоритм оцінки професійного ризику, у результаті якого ризик зізнається прийнятним або неприйнятним, залишковий ризик прийнятним.

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників про ризик ушкодження здоров'я. Саме процедури ідентифікації ризику, засновані на глибоких знаннях технології робіт і процесів, дозволяють виявити джерела ризику, усі види небезпеки на робочому місці й забезпечити наступний якісний аналіз впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, джерелом яких є виробничі процеси. Процедура ідентифікації ризику закінчується складанням переліку й коротким описом небезпек з обліком того, що джерелом небезпеки може бути як об'єкт, так і діяльність. У новій версії OHSAS 18001-2007 поведінкові, особистісні й інші людські фактори також включені в якості елементів, розглянутих при ідентифікації небезпек і виробленню способів контролю.

Алгоритм аналізу професійного ризику для захисту персоналу від нещасних випадків і професійних захворювань на робочому місці може бути представлений у такий