+3 8(066) 185-39-18
fна кшталт: добро, справедливість, спільне благо (підрозділи 2. 2, 2. 3). Широкого застосування набули загальнонаукові методи, а саме: логіко-історичний – передбачає наповнення будь-якої логічної моделі історичним змістом задля унеможливлення підміни реальності на раціонально вибудуваний логічний ряд поза межами об’єктивної дійсності. Правова конструкція адміністративно-правових перетворень у західноукраїнських областях УРСР корегувалася радянською владою за допомогою низки нормативно-правових актів, у тому числі вперше виявлених у ході наукового пошуку (підрозділи 2. 3, 3. 1, 3. 2) ; структурний та системний методи забезпечили системне вивчення особливостей та принципів кадрової політики, що проводилася радянською адміністративно-командною системою у західноукраїнських областях радянської України (підрозділ 3. 2). Статистичний метод як один із конкретно-наукових методів покликаний через засоби математичного порядку виявити найбільш значущі цифрові показники, що дозволили наочно проілюструвати насадження апробованого радянською владою у внутрішніх областях СРСР номенклатурного принципу добору, розстановки та підготовки кадрів у областях Західної України (підрозділи 3. 1, 3. 2). Спеціально-правові методи застосовувалися у їх оптимальному співвідношенні: історично-правовий метод ґрунтується на доктрині синтетичних, інтегрованих досліджень правових явищ та історичних процесів. Цей метод є квінтесенцією усього дослідження, оскільки саме на нього лягла основна місія розкриття проблеми адміністративних реформ у областях Східної Галичини, приєднаних до УРСР, з усією конфліктністю, характерною для проникнення невластивих існуючому суспільному ладу комплексу соціально-політичних та правових явищ (підрозділи 2. 3, 3. 1, 3. 2) ; порівняльно-правовий метод націлював на співставлення норм окремих форм права, сприяв науковому пошуку загального та особливого у правових актах, ухвалених чи діючих на етнічних українських територіях Польщі, а з 1939 р. – Радянського Союзу (підрозділи 2. 1, 2. 2, 2. 3).
- здійснено класифікацію першоджерел, актуалізовано споріднені з темою дисертації наукові проблеми, нагальність яких зумовлена суспільними потребами;
- доведено, що командно-адміністративна система, створена в надрах партійно-бюрократичного апарату Радянського Союзу, не рахувалася із ментальними, національно-культурними, політико-правовими особливостями західноукраїнського краю;
- здійснено порівняльно-правовий аналіз організаційно-правового і конституційного забезпечення адміністративних перетворень у західноукраїнських областях УРСР впродовж 1940-1960 рр., на підставі чого зроблені висновки про уніфікацію адміністративно-територіального устрою в приєднаних територіях з чинною системою в усій державі, про недотримання радянською владою окремих положень Конституції УРСР 1937 р. на другому етапі реформ;
- удосконалено:
- бачення того, що політико-правова оцінка процесу приєднання західноукраїнських земель напередодні Другої світової війни, здійснена вищими органами державної влади у переддень розпаду Радянського Союзу в 1991 р., перегукується з висновками сучасної української історіографії;
- положення про те, що адміністративні перетворення мали на меті безболісно і прискореними темпами інкорпорувати українські території Східної Галичини до складу Радянського Союзу, задля чого законодавчі приписи часом підмінювалися рішенням відповідних структур ВКП (б) ;
- уточнення хронологічних меж адміністративних реформ. Початком першого етапу перетворень пропонується вважати факт приєднання українських земель Східної Галичини до СРСР у 1939 р., закінченням – повну окупацію західноукраїнських областей УРСР гітлерівськими військами улітку 1941 р. Початок другого етапу перетворень пов’язаний з поновленням радянської влади на західноукраїнських землях у 1944 р. Доцільність верхньої межі обґрунтована закінченням періоду лібералізації радянської командно-адміністративної системи управління на усьому просторі Радянського Союзу на початку 1960 р.
- характеристика кадрової політики радянської влади у західноукраїнських областях Східної Галичини, в основі якої був номенклатурний принцип комплектування як партійного керівництва, так і структур державної влади на місцях, що полягав у призначенні на ключові адміністративно-управлінські посади переважно вихідців зі східних областей УРСР та внутрішніх регіонів Радянського Союзу.