Адміністративні реформи 40-60 рр. хх століття в Західних областях УРСР: історико-правовий аналіз

Розділ 3 “Функціонування командно-адміністративних методів управління в системі органів державної влади західних областей УРСР (1940-1960 рр.) ” містить два підрозділи.

У підрозділі 3. 1. «Впровадження номенклатурного принципу в кадрову політику західних областей радянської України (1940-1960 рр.) ” встановлено, що у відповідності до усталеного адміністративно-територіального поділу, який виник внаслідок радянізації й комунізації Західної України, була організована й радянська комуністична командно-адміністративна система влади та партійно-державного управління в західних областях УРСР (1940-1960 рр.). З метою вдосконалення сталінської номенклатурно-бюрократичної системи влади та управління, що склалася в результаті встановлення монополії компартійної олігархії на владу й зрощування компартійного апарату із державними органами, керівна владна верхівка Союзу РСР періодично вдавалася до такого політичного інструменту, як адміністративні реформи, що базувалися на командах, вказівках, директивах, інструкціях, рекомендаціях, які реально мали статус правових норм.

У процесі проведення адміністративних реформ в Західній Україні в 40-60 рр. ХХ ст. можна виокремити ряд етапів:

• етап запровадження компартійної командно-адміністративної системи влади та управління й номенклатурного принципу її формування (1939-1941 рр.) ;
• етап відновлення та утвердження радянської комуністичної партійно-державної номенклатури (1944-1960 рр.) ;
• етап переходу від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи радянської влади та адміністративно-державного управління (1957-1964 рр.).

Запровадження, відновлення й утвердження номенклатурного принципу в західних областях УРСР, а також освітня підготовка й перепідготовка керівних кадрів, укорінення компартійно-державної номенклатури через висування керівних кадрів із місцевого населення та забезпечення гендерної рівності у сфері компартійно-державного управління були тими адміністративними реформами, якими намагалися вдосконалити сталінську систему влади та управління.

У підрозділі 3. 2. “Реорганізація системи управління у західних областях УРСР в умовах загальнодержавних трансформаційних процесів децентралізація влади (1957-1960 рр.) ” визначено, що у процесі проведення адміністративних реформ у сфері компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. можна виокремити два напрями. Один з них – це запровадження, поновлення й утвердження номенклатурного принципу добору керівних кадрів, інший – перехід від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи влади та управління. При проведенні історико-правового аналізу функціонування номенклатурного принципу в західних областях УРСР встановлено, що коли в 1940-1950 рр. серед працівників номенклатури обкомів й райкомів КП (б) У західних областей УРСР були не тільки працівники, які мали вищу й незакінчену вищу освіту, але й такі, що мали середню, незакінчену середню й навіть початкову освіту, то в 1950-1960 рр. освітній рівень номенклатурних працівників через систему вищих і спеціальних навчальних закладів, партійних шкіл і курсів значно підвищився та покращився. З’ясовано також, що номенклатура західних областей УРСР, особливо на початку й усередині 1940 рр., комплектувалася в основному за рахунок відряджених зі східних областей УРСР, інших регіонів СРСР. Але із середини 40 рр. ХХ ст. радянською партійною верхівкою було взято новий політичний курс на висування керівних кадрів із активу місцевого населення Західної України. Однак при проведенні цієї нової кадрової політики були присутні подвійні стандарти. Вихідці із західноукраїнських земель призначались на другорядні, неключові посади, а перевага й далі надавалась вихідцям зі східних областей УРСР або інших регіонів СРСР, які, зазвичай, розставлялись на ключові посади.

Одним із гасел нової кадрової політики було висування жінок, у тому числі й з місцевого населення, на керівні посади. Але заходи щодо її проведення мали компанійський характер. Вони не принесли очікуваних результатів, а задекларована гендерна рівність залишалась суто формальною, а не реальною рівністю чоловіка і жінки у всіх сферах радянського західноукраїнського суспільного життя.

Історико-правове дослідження заходів з метою оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. шляхом переходу від галузевого до територіального принципу її організації показало, що така спроба виявилася неефективною. Тому згодом відбувся зворотний процес повернення від територіального до галузевого принципу організації компартійної командно-адміністративної системи. Він знаменував собою згортання та завершення адміністративних реформ в західних областях УРСР.

 

 

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення отриманих наукових результатів щодо поставленої мети дослідження та перспективи подальшого опрацювання теми, у результаті чого сформульовано такі найважливіші висновки.

1. Значні зміни в адміністративно-територіальному облаштуванні західноукраїнських земель за умов радянізації в 1939-1941 рр. й 1944-1951 рр. та пошуки оптимальної моделі адміністративно-територіального устрою й компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. суттєво вплинули на організацію адміністративно-територіальної та командно-адміністративної системи в УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. Ці зміни значною мірою спричинили проблеми територіальної організації сучасної України та проблеми управління її територіями.

При аналізі комплексу історико-правових проблем, пов’язаних із адміністративними реформами в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст., з’ясовано, що відповідні проблеми мають різний ступінь дослідження. Найменш дослідженою є проблема оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. Далі, за ступенем вивчення, проблеми розташовуються у такому висхідному порядку: