Адміністративні реформи 40-60 рр. хх століття в Західних областях УРСР: історико-правовий аналіз

Другу групу утворюють збірники “Возз’єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі”, “Радянська Дрогобиччина”, “Радянська Львівщина”, “Радянське Прикарпаття”, “Радянська Тернопільщина”, “Соціалістичні перетворення в західних областях Української РСР”, “Суспільно-політичний розвиток західних областей УРСР”, довідники “СССР. Административно-территориальное деление союзных республик”, “Українська РСР. Адміністративний поділ”, “Довідник адміністративно-територіального поділу Львівської області”, “Довідник адміністративно-територіального поділу Станіславської області”, “Довідник адміністративно-територіального поділу Тернопільської області”, що стосуються досліджуваного періоду, документи із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Державного архіву Івано-Франківської області, Державного архіву Львівської області та Тернопільського обласного державного архіву.

Перша група джерел містить важливу інформацію про нормативно-правову базу адміністративних реформ західних областей УРСР у 1940-1960 рр. Друга група джерел надає суттєві дані про процес проведення адміністративних реформ у 40-60 рр. ХХ ст. та їх історико-правові наслідки для західноукраїнського суспільства радянського періоду.

У підрозділі 1. 2. “Методологічні проблеми історико-правового дослідження адміністративних реформ в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. ” зазначається, що в основу дослідження адміністративно-територіальних реформ в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. як складного комплексу юридично-наукових проблем покладено не принципи методологічного абсолютизму й методологічного монізму, а принципи методологічного релятивізму та методологічного плюралізму. Тому в дисертації застосовується не одна-єдина методологія, а певна сукупність методологій. До неї, зокрема, входять методології історичної регіоналістики, теорії управління дослідження державно-правової організації соціальних систем.

Базовим методом дослідження є системний метод, який зустрічається у всіх без винятку розглянутих методологіях. Далі, за частотою згадування та важливістю для дослідження, йдуть генетичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, соціологічно-правовий методи, метод просторового моделювання, метод районування та метод генералізації. Усі вони в єдності й взаємодоповненні забезпечують всебічне дослідження складного комплексу історико-правових проблем, пов’язаних із адміністративно-територіальними реформами в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. ХХ ст.

Розділ 2 “Впровадження радянського адміністративно-територіального устрою в західних областях УРСР (1940-1960 рр.) ” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2. 1. “Міжнародно-правове врегулювання входження західноукраїнських земель до складу СРСР (1939-1951 рр.) ” окреслено, що міжнародно-правове закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель було не одномоментним актом, подією, яка відбулася на початку Другої світової війни в 1939-1941 рр., а тривалим процесом, який протікав весь період Другої світової війни та після неї й продовжувався від 1939 р. до 1951 р.

Оскільки у цьому процесі чітко простежуються окремі етапи його розвитку, у дослідженні пропонується наступна його періодизація: на першому етапі, що тривав від 17 серпня 1939 р. до 10 червня 1940 р., визначився державно-територіальний статус західноукраїнських земель, окреслився західний кордон СРСР через входження Західної України до складу УРСР та СРСР; на другому етапі, що продовжувався від 16 серпня 1945 р. до 15 лютого 1951 р., відбулося завершальне міжнародно-правове закріплення західного кордону Союзу РСР та державно-територіального статусу західноукраїнських земель.

У підрозділі 2. 2. “Радянське конституційно-правове забезпечення приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР (1939-1941 рр.) ” з’ясовано, що міжнародно-правове визнання й закріплення нового західного кордону СРСР в період Другої світової війни супроводжувалися конституційно-правовим врегулюванням входження Західної України до складу УРСР. Приєднання Західної України в 1939 р. до складу УРСР й СРСР та приведення її національно-державного устрою, адміністративно-територіального поділу, органів влади, основних прав й обов’язків громадян, виборчої системи у відповідність із суспільним ладом й чинним законодавством УРСР й СРСР базувалися на певних правових принципах і нормах, зафіксованих у Конституціях СРСР 1936 й УРСР 1937 рр. та інших нормативно-правових актах того часу.

Конституційно-правові чинники не тільки безпосередньо впливали на процес радянізації Західної України, вони самі зазнали певних змін у цьому процесі. У зв’язку із входженням Західної України до Союзу РСР були внесені відповідні зміни до союзної Конституції.

Легітимізація радянського режиму в Східній Галичині у 1939-1941 рр. формально здійснювалася під впливом конституційно-правових чинників, а реально – під дією політичного чинника. Конституційно-правові чинники, будучи каталізаторами процесів радянізації Західної України, зокрема, націоналізації, колективізації, індустріалізації й коренізації, самі зазнали змін і доповнень зворотного впливу на соціальну дію радянського конституційного права.

У підрозділі 2. 3. “Особливості проведення адміністративно-територіальних реформ в західних областях УРСР після входження до складу СРСР (1939-1941 та 1944-1962 рр.) ” обґрунтовано, що адміністративно-територіальні зміни в західних областях УРСР в 40-60 рр. ХХ ст., зумовлені адміністративно-територіальними реформами, простежуються і на рівні області, і на рівні районів, і на рівні сільських, селищних та міських рад. Характерними тенденціями на рівні області є включення її до більш широких утворень – економічних чи адміністративно-економічних районів. На рівні районів області – це така ж тенденція до їх укрупнення. Спільною тенденцією для усіх цих рівнів є спрямованість до укрупнення й ускладнення системи влади та управління.

Помітною тенденцією в процесі раціонального й оптимального облаштування адміністративно-територіального устрою західних областей УРСР є передача деяких населених пунктів зі складу однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої як на міждержавному, так і на обласному рівнях. На міждержавному рівні – це передача зі складу Польської Народної Республіки до складу