Адміністративні реформи 40-60 рр. хх століття в Західних областях УРСР: історико-правовий аналіз

2. Внаслідок історико-правового дослідження проблеми міжнародно-правового закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель у 1939-1951 рр. встановлено, що цей процес пройшов два етапи свого розвитку. На першому етапі, що тривав від 17 серпня 1939 р. до 10 червня 1940 р., визначився державно-територіальний статус західноукраїнських земель, облаштувався західний кордон СРСР після входження Західної України до складу УРСР та СРСР. На другому етапі, що розпочався 16 серпня 1945 р. і продовжувався до 15 лютого 1951 р., відбулося остаточне міжнародно-правове закріплення західного кордону СРСР та державно-територіального статусу західноукраїнських земель у складі УРСР.

3. У контексті дослідження проблеми міжнародно-правового закріплення державно-територіального статусу західноукраїнських земель на підставі розрізнення міжнародного права й морально-етичних ідеалів та політичної й юридичної практики обґрунтовано історико-правову оцінку пакту Молотова-Рібентропа. Відзначено, що з погляду тогочасної політико-юридичної практики у цьому пакті не було нічого надзвичайного і при його оцінці слід враховувати історичну ситуацію, при якій цей пакт підписувався, рівень моральної й політичної свідомості державних діячів, які брали участь у цьому переговорному процесі. У такому випадку оцінка пакту та його секретних протоколів не може бути однозначною й категоричною, такою, як вона інколи дається з позицій ідеалів етичного абсолютизму. Із перспективи ж моральних цінностей та етичних ідеалів він, без сумніву, заслуговує на моральний осуд.

4. У результаті дослідження проблеми радянського конституційно-правового забезпечення входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР у 1939-1941 рр. з’ясовано, що легітимізація радянського режиму в Західній Україні на початку Другої світової війни ідеологічно чи формально здійснювалася із врахуванням радянських конституційно-правових засад, а реально – під впливом політичних чинників. Організація радянської влади в західних областях УРСР відбувалася шляхом механічного перенесення усіх політичних інститутів, утворених в УРСР та СРСР, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу і компартійної командно-адміністративної системи влади та управління. Радянські державні органи формувалися за номенклатурним принципом, а не обиралися, як це було задекларовано у Конституції СРСР 1936 р. та Конституції УРСР 1937 р., що було грубим порушенням конституційних норм, відступом від конституційних принципів.

Встановлено, що радянські конституційно-правові чинники, виступаючи в ролі каталізаторів радянізації та комунізації Західної України, зокрема, процесів націоналізації, колективізації, індустріалізації, самі зазнали певних змін та доповнень. Після входження західноукраїнських земель до складу СРСР були внесені відповідні зміни до Конституції СРСР 1936 р.

5. У результаті дослідження проблеми реорганізації адміністративно-територіального устрою західноукраїнських земель у 1940-1960 рр. з’ясовано, що адміністративно-територіальні зміни в західних областях УРСР відповідного періоду, які обумовлені адміністративними реформами радянської компартійно-державної номенклатури, простежуються на усіх рівнях територіальної організації: на рівні області, районів та сільських, селищних й міських рад. Характерною тенденцією на рівні західних областей УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. є їх укрупнення та включення у більш широкі територіальні утворення – економічні райони.

Встановлено, що разом із тенденцією до укрупнення проявила себе й зворотна тенденція до дроблення західних областей УРСР між двома економічними районами: Львівським та Подільським.

У результаті дослідження проблеми оптимізації компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 1950-1960 рр. з’ясовано, що в процесі адміністративних реформ, скерованих на її забезпечення, можна виокремити ряд етапів. По-перше, етап запровадження компартійної командно-адміністративної системи влади та управління й номенклатурного принципу її формування в 1939-1941 рр. По-друге, етап відновлення та утвердження радянської компартійно-державної номенклатури в 1944-1960 рр. Нарешті, по-третє, етап переходу від галузевого до територіального принципу організації компартійної системи радянської влади та адміністративно-державного управління в 1957-1964 рр.

6. У результаті дослідження якісного складу керівних кадрів компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. з’ясовано, що серед працівників номенклатури обкомів та райкомів КП (б) У західних областей УРСР були не лише працівники, які мали вищу й незакінчену вищу освіту, а й такі, які мали середню, незакінчену середню й навіть нижчу освіту.

Встановлено, що завдяки підготовці та перепідготовці кадрів для компартійної системи влади та управління в західних областях УРСР у 40-60 рр. ХХ ст. через систему вищих та спеціальних навчальних закладів, партійних шкіл та курсів якісний склад номенклатурних працівників, зокрема, їх освітній рівень, значно покращився.

Внаслідок дослідження кадрової політики в західних областях УРСР у 1940-1960 рр. з’ясовано, що партійно-державна номенклатура західних областей УРСР у 1940 рр. комплектувалася в основному за рахунок відряджених зі східних областей УРСР та інших регіонів СРСР. Спеціальна постанова ЦК КП (б) У “Про добір і висування кадрів із місцевого населення західних областей УРСР” від 10 липня 1945 р. започаткувала поворот у компартійній кадровій політиці. Однак корінного перелому у кадровій політиці місцевих партійних комітетів не відбулося. Частка працівників із місцевого населення серед керівних кадрів партійно-державної номенклатури в західних областях УРСР залишалася незначною.

Одночасно із політикою добору та висування кадрів із місцевого населення проводилась політика висування жінок